Південно-Русське нафтогазоконденсатне родовище – гігантське родовище у Тюменській області Росії, в межиріччі Пура і Таза.
Геологічна інформація
Родовище відкрили у 1969 році. Унаслідок подальшої розвідки виявили вуглеводневі поклади у породах крейдового періоду, зокрема у:
- відкладах туронського ярусу (верхня крейда), які залягають на глибині 800 – 850 метрів та вирізняються пониженою проникністю та літологічною неоднорідністю (колектори туронських пластів складені пісковиками та алевролітами із високою частою глиняних вкраплень);
- відкладах сеноманського ярусу (верхня крейда), з якими пов’язана основна частина запасів;
- розташованих нижче пластах, на які припадає біля 15% загальних запасів.
Газ родовища містить 99% метану та незначні обсяги конденсату.
Початкові запаси родовища за російськими категоріями А+В+С1+С2 оцінюються у 1 трлн м3 газу та 20 млн тон нафти та конденсату, при цьому запаси туронських відкладень оцінюються у 300 млрд м3.
Розробка
В 2007 році почали розробку запасів сеноману і вже у 2009-му вивели промисел на повну проектну потужність – 25 млрд м3 на рік.
В 2011-му почали експериментальну розробку туронських відкладень, з яких станом на початок 2020 року вдалось вилучити лише 1,3 млрд м3 газу, при тому що основний промисел вже видав біля 290 млрд м3.
Потреби родовища обслуговує власна газотурбінна електростанція потужністю 12,6 МВт.
Реалізацією проекту опікується компанія «Севернефтегазпром», яка з кінця 2010-х належала «Газпрому» (40%), німецькій BASF (35%) та австрійській OMV AG, при цьому запаси Південно-Русського родовища анонсувались як базові для проекту «Північний потік».[1][2][3][4][5]
