PROFILPELAJAR.COM

Пряшівська архієпархія
Пряшівська архієпархія
Пряшівська архієпархія
	герб Пряшівської греко-католицької архієпархії
Церква	Словацька греко-католицька церква
Обряд	візантійський обряд
Країна	Словаччина
Головне місто	Пряшів
Дата заснування	1816
Населення	14 000 000 осіб
Катедральний собор	Cathedral of Saint John the Baptistd
Ієрарх	Йона Максім
	grkatpo.sk
	Пряшівська архієпархія у Вікісховищі

Кафедральний собор Івана Хрестителя у Пряшеві.

Пряшівська архієпархія — архієпархія на Західному Закарпатті, тепер у східній частині Словаччини з осідком у Пряшеві.

Історія

Пряшівська єпархія була створена 1816 р. цісарем і угорським королем Францом І.

1818 — підтверджена папою Пієм VII виділенням із Мукачівської єпархії 194 парохій з близько 150 000 вірних.

1880 — відкрито єпархіальну семінарію, 1895 — дяківсько-учительську семінарію, 1936 — греко-католицьку гімназію у Пряшеві.

Єпископ Ґойдич спровадив чернечі чини і згромадження (Редемптористів, Василіян та сестер Служебниць; сестри Василіянки діяли в єпархії від 1922 року).

У 1920-х pp. унаслідок релігійної боротьби певне число греко-католиків перейшло на православ'я (у 1930 р. — 6 парохій, 7 000 вірних).

Через зміну державних кордонів 1939 року у межах тодішньої Словацької Республіки опинилося близько 80 парохій Мукачівської єпархії, що їх Ватикан сформував в окрему Апостольську адміністрацію та підпорядкував юрисдикції Пряшівського єпископа. Після 1945 p., по відновленні Чехо-Словаччини, греко-католики з Чехії і Моравії були підпорядковані Пряшівському єпископу.

1948 року під юрисдикцією пряшівського єпископа перебували: Пряшівська єпархія (143 700 вірних), Мукачівська адміністратура (80 600) та адміністратура Чехії і Моравії, очолена празьким парохом (68 400; Празька і Брненська парохії та 15-18 місійних станиць), разом — 292. 600^[1]

28 квітня 1950 на т. зв. Пряшівському синоді, під тиском комуністичної влади Греко-Католицька Церква в Чехо-Словаччині була примусово скасована, монастирі ліквідовані, обидва єпископи ув'язнені, духовенство здебільшого вивезене до концентраційних таборів, а вірних оголошено православними. Тоді Московський патріарх на території Чехо-Словаччини заснував 4 православні єпархії: Празьку архієпархію, Брненсько-Оломоуцьку, Михайлівецьку (з парохом кол. Мукачівської адміністратури) та Пряшівську (в історичних її кордонах); з 23 листопада 1951 вони творять так звану Автокефальну Православну Церкву ЧССР (ЧСПЦ), що її очолив росіянин Елевферій Воронцов, призначений Московським патріархом; а потім — митрополит Доротей Филип (1964—1999), уродженець Закарпаття.

Під час чехо-словацької лібералізації 13 червня 1968 уряд дозволив на відновлення Греко-Католицької Церкви у ЧССР. Тоді впродовж року з 246 православних парохій на Пряшівщині до неї повернулося 204 парохії та 69 священиків. Єпископ Гопко, якому єпископ Ґойдич (помер 1960 р. у в'язниці) передав керівництво Пряшівською єпархією, повернувся до Пряшева, але група словацьких греко-католицьких священиків, що згуртувалася у Дійовому Комітеті Греко-Католицької Церкви (Akčný výbor), з осідком у Кошицях (його очолив свящ. І.Мурин), усунула єпископ Гопка від адміністрування єпархією і виклопотала в Римі словацького «ординарія» в особі одного зі своїх членів — о. І.Гірки, який перебрав управління Пряшівською єпархією 2 квітня 1969. Згадана група далі повела сильну кампанію за словакізацію Греко-Католицької Церкви й обряду, висунувши гасло: «Усі греко-католики — словаки». Внаслідок цього багато греко-католиків і навіть деякі словацькі села повернулися до Православної Церкви, де зберігають церковно-слов'янську мову й східний обряд.

30 січня 2008 року папа Бенедикт XVI реформував структуру Словацької греко-католицької церкви. Пряшівська греко-католицька єпархія отримала статус архієпархії-митрополії, якій підпорядковані дві єпархії — з центрами в Кошицях та Братиславі.

Єпископи

Пряшівськими єпархами були:

єпископ Григорій Таркович (1818—1841),
єпископ Йосиф Гаганець (1842—1875),
єпископ Миколай Товт (1876—1882),
єпископ Ян Валій (1882—1911),
єпископ Стефан Новак (1913—1918),

…

єпископ Павло Ґойдич (1940—1960), проголошений блаженним у 2001 році

…

єпископ Ян Гірка (1990—2002).

Пряшівськими апостольськими адміністраторами були:

єпископ Діонісій Няраді (1922—1926),
єпископ Павло Ґойдич (1926—1940),
єпископ Ян Гірка (1969—1989).

Пряшівськими вікарними архієреями були:

єпископ Василій Гопко (1946—1976), проголошений блаженним у 2003 році
єпископ Мілан Хаутур (1992—1997).

З 11 грудня 2002 року єпархію очолював єпископ Ян Баб'як (з 30 січня 2008 року — архієпископ; 25 квітня 2022 року Папа Франциск прийняв його зречення з пастирського уряду).

З 25 квітня 2022 року до 27 січня 2024 року адміністратор владика Петер Руснак^[2].

архієпископ Йона Максім (з 27 січня 2024).

Примітки

↑ Шематизм Пряшівської єпархії" на 1948 р.
↑ Rinunce e nomine. press.vatican.va. Процитовано 25 квітня 2022.

Джерела

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Духнович А. История Пряшевской Єпархии, рос. переклад Кустодіева, перевидана у творах О.Духновича, т. 2. — Пряшів, 1967
Пекар А. Нариси Історії церкви Закарпаття. — Рим, 1967
Hopko V. Greko-Katoličeskaja Cerkov 1846—1946. — Пряшів, 1946
Pekar A. Historic Background of the Eparchy of Prjashev. — Пітсбурґ, 1968
Kubinyi J. The History of Prjašiv Eparchy. — Рим, 1970
The Tragedy of Gr. Cath. Church in Czechoslovakia. — Нью-Йорк, 1971
Любомир Белей. Затоплені асиміляцією. Історія українців Словаччини: від незнання до безпам'ятства // Український тиждень, № 6 (171), 11.02.2011