Пряме́ підне́сення — в екваторіальній системі небесних координат дуга небесного екватора від точки весняного рівнодення до кола схилення світила, або кут між напрямком на точку весняного рівнодення та площиною кола схилення світила. Позначається грецькою літерою α.

Пряме піднесення є небесним еквівалентом земної довготи. Обидві величини (і пряме піднесення, і довгота) вимірюють кут уздовж екватора на схід від обраної нульової позначки. Нульове пряме піднесення відповідає точці весняного рівнодення — точці, у якій Сонце перетинає небесний екватор, переходячи з південної півкулі до північної.

Пряме піднесення вимірюють у годинах ( ^h ), мінутах ( ^m ) та секундах ( ^s ) на схід від точки весняного рівнодення (зрідка також у градусній мірі — від 0° до 360°)^[1].

Пряме піднесення застосовують для визначення розташування зір та визначення часу, необхідного для досягнення зіркою певної точки на небі. Наприклад, якщо зоря з прямим піднесенням 1^h 30^m 00^s наразі перебуває на вашому меридіані, то зоря з прямим піднесенням 20^h 00^m 00^s буде на цьому меридіані через 18,5 сидеричних годин.

• Системи небесних координат
• Підвищення

Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.