При́нцип «ви́тягнутої руки́» (також відомий як принцип «на відстані витягнутої руки»[1], з англ.arm's length principle[2]) — принцип, за яким прибуток, оподатковуваний податком на прибуток, у контрольованих у розумінні трансфертного ціноутворення операціях або за аналогією з ними в операціях через постійні представництва[3] відповідає цьому принципу, якщо умови зазначених операцій, зокрема їх ціна, не відрізняються від умов, що застосовуються між непов'язаними особами у співставних неконтрольованих операціях[i].
Офіційне закріплення принципу «витягнутої руки» наведено в п. 1 ст. 9 Модульної (типової) податкової конвенції ОЕСР стосовно податків на доходи та капітал[1].
Сутність
Цей принцип звичайно застосовується, коли підприємство здійснює господарську діяльність на території іншої держави через постійне представництво. Прибутки, одержані підприємством внаслідок операцій, пов'язаних з постійним представництвом, за загальним правилом оподатковуються в країні, де така діяльність здійснюється[4].
Тобто застосовується фікція, ніби постійне представництво є самостійним підприємством і що таке підприємство є незалежним від решти підприємства, частиною якого воно є[5]. Це потребує складання окремої звітності щодо діяльності постійного представництва. Підприємство далі може відповідно зменшити розмір податків, які воно сплачує в країні, де воно зареєстроване, на підставі конвенції про уникнення подвійного оподаткування, укладеної між державами, зазвичай у тій чи іншій мірі за зразком модельної конвенції ОЕСР.
Утім держава може оподатковувати прибутки своїх резидентів з операцій із контрольованими іноземними компаніями[5].
В Україні
У разі отримання документів, які свідчать про невідповідність контрольованої операції принципу «витягнутої руки», контролюючий орган має провести документальну позапланову податкову перевірку[6]. У 2019 році в Україні розширили та деталізували права податкових органів при проведенні перевірок дотримання принципу «витягнутої руки», зокрема передбачено можливість надсилати запити до всіх контрагентів у ланцюгу операцій і компетентних органів іноземних держав і проводити зустрічі з платником податків стосовно методології визначення відповідності господарських операцій принципу «витягнутої руки»[7].
До 31 грудня 2020 року замість застосування принципу «витягнутої руки» у разі неможливості визначити шляхом прямого підрахунку прибуток, отриманий нерезидентом через постійне представництво в Україні, оподатковуваний прибуток визначався контролюючим органом як різниця між доходом та витратами, визначеними шляхом застосування до суми отриманого доходу коефіцієнта 0,7[ii][8].
З огляду на оподаткування фінансового результату постійного представництва податком на прибуток, операції перерахування коштів між рахунками постійного представництва та рахунками підприємства за кордон чи з-за кордону самі по собі не створюють об'єкта оподаткування податком на прибуток. Якщо ж дохід з джерелом походження з України, який постійне представництво виплачує нерезиденту не був визначений з дотриманням принципу «витягнутої руки» або не був оподаткований податком на прибуток в Україні, то при виплаті такого доходу постійне представництво має утримати податок на репатріацію в розмірі 15 %, якщо менший розмір не передбачений відповідною конвенцією про уникнення подвійного оподаткування[iii][9][10][11][12]. Як наслідок, визнання особи постійним представництвом за законодавством України без відповідної реєстрації має призводити до оподаткування прибутку податком на репатріацію за ставкою 15 % без можливості застосування знижених ставок, які можуть бути передбачені відповідними конвенціями про уникнення подвійного оподаткування[13]. Коли резидент перераховує дохід постійному представництву, то податок на репатріацію не утримується[14][15].
В Україні ціни в неконтрольованих у розумінні трансфертного ціноутворення операціях з експорту необоротних активів, робіт або послуг нерезидентам з «низькоподаткових юрисдикцій» також можуть визначати за принципом «витягнутої руки», щоб не збільшувати фінансовий результат для оподаткування податком на прибуток на суму в розмірі 30 % вартості таких необоротних активів, робіт, послуг в операціях, які мали місце починаючи з 23 травня 2020 року, коли почала діяти вимога про таке коригування[16]. Обов'язок щодо застосування податкових різниць стосується платників податків, річний оборот за 2020 і наступні роки яких перевищує 40 млн гривень[17].
Операції з пов'язаними компаніями звичайно не враховують при визначенні обґрунтованості цін імпортера в рамках антидемпінгового дослідження, оскільки вони можуть не відповідати принципу «витягнутої руки»[18].
Примітки
Коментарі
↑Підпункт 39.1.2 п. 39.1 ст. 39 «Трансфертне ціноутворення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням» від 28 грудня 2014 року № 72-VIII. [Архівовано 4 вересня 2020 у Wayback Machine.]
↑Пункт 6011підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збору даних та інформації, необхідних для декларування окремих об'єктів оподаткування» № 1117-IX від 17 грудня 2020 року. [Архівовано 4 вересня 2020 у Wayback Machine.]
↑Доходи нерезидента з джерелом їх походження з України визначені в пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI. [Архівовано 4 вересня 2020 у Wayback Machine.]
Волохова І. С., Дубовик О. Ю., Слатвінська М. О. та ін. Податкова система: Навчальний посібник / Волохова І. С., Дубовик О. Ю., Слатвінська М. О. та ін.; за заг. ред. І. С. Волохової, О. Ю. Дубовик. — Харків : Видавництво «Діса плюс», 2019. — 402 с. [Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine.]
