Прибутковий будинок Григорьєвої

Прибутковий будинок Григорьєвої (кафе Фанконі)
46°29′05.79″ пн. ш. 30°44′21.28″ сх. д. / 46.4849417° пн. ш. 30.7392444° сх. д. / 46.4849417; 30.7392444
КраїнаУкраїна Україна
МістоОдеса
Адресавул. Ланжеронівська, 15
Типбудівля
Тип будівлісучасна будівля
Дата заснування1872
Статус Пам'ятка культурної спадщини України
Станзадовільний
Адресавулиця Ланжеронівська
Прибутковий будинок Григорьєвої (кафе Фанконі). Карта розташування: Україна
Прибутковий будинок Григорьєвої (кафе Фанконі)
Прибутковий будинок Григорьєвої (кафе Фанконі)
Прибутковий будинок Григорьєвої (кафе Фанконі) (Україна)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Прибутко́вий буди́нок Григо́рьєвої, також Кафе́ Фанко́ні[1] — пам'ятка історії і архітектури, що розташована в Одесі (Україна) за адресою вул. Ланжеронівська, 15 (на розі Європейської).

Історія будівлі

У 1872 р. в будинку на розі Європейської і Ланжернівської вулиць Яків Фанконі відкрив кафе «Fanconi». У 1913 році споруду було перебудовано архітекторами Ю. М. Дмитренком і Х. Я. Скведером, а 1 листопада того ж року кафе відкрилося знову.

Це кафе стало місцем зустрічей, відпочинку та роботи комерційної та творчо—богемної еліти Одеси. Так звані «пікейні жилети» збиралися в цьому кафе, обговорювали різні ділові питання, знаходили партнерів, покупців і продавців. Це кафе відвідували відомі особи тої доби — Бунін, Купрін, Чехов, Уточкін, Бабель, Маяковський, Шаляпін, Ільф і Петров та багато інших Про цей заклад згадував письменник Ісаак Бабель в «Одеських оповіданнях», а також Ільф і Петров у «Золотому теляті». На верхньому поверсі кафе Фанконі було програно всі статки родини Юрія Олеші.

У радянський час тут розташували їдальню № 68, в котрій Остап Бендер обдумував «Справу Корейко».

З лютого 1920 р. тут розмістили «Клуб воєнморів ім. лейтенанта Шмідта». У післявоєнні роки в приміщенні кафе «Фанконі» розташовувалися: крамниця «Хімтовари» і каси «Аерофлоту». Крім усього іншого в цій будівлі був своєрідний штаб Мішкі Япончика, правда, недовго.

Зараз у будівлі розташований ресторан «Fanconi 1872».

Примітки

  1. ↑ Додаток до рішення Одеської міської ради № 4818-VI від 25.06.2014 «Перелік нерухомих об'єктів, що знаходяться на території міста Одеси, згода на прийняття яких до комунальної власності територіальної громади м. Одеси надана Одеською міською радою»

Джерела

  • Пилявский В. А. Здания, сооружения, памятники Одессы и их зодчие. — 2-е изд. — Одесса: Optimum, 2010. — 276 с. — ISBN 978-966-344-377-5.


Герб Одеської області Це незавершена стаття про Одесу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.