Здобув домашню освіту. У 1810 році був призначений камер-юнкером імператорського двору та підполковником корпусу інженерів шляхів сполучення, потім перебував за кордоном. Наприкінці 1812 Ярослав Потоцький повернувся на батьківщину і до 1816 був одним з директорів-керівників корпусу інженерів шляхів сполучення.
Граф Ярослав Потоцький був головним спадкоємцем величезного статку свого батька. У суспільстві славився своїми прийомами та дивацтвами багатої людини. Помер 1838 року в Познані.
Родина
Дружина (з 1810; Відень) — Марія Жевуська (1786—1848), дочка генерал-майора коронних військ та гетьмана польного коронного Северина Жевуського (1743—1811) від шлюбу його з Констанцією Любомирською (1763—1840). За словами сучасниці, графиня Потоцька була «дама розумна, освічена та доброчесна. Вона пережила свого гуляку чоловіка, можливо, тільки для того, щоб стати щитом для молодої невістки, на яку чекала аналогічна їй доля, оскільки син її, Костянтин, недалеко пішов від свого батька»[2]. У паризькому салоні графині часто бував Шопен, а серед її шанувальників був письменник Ян Потоцький. Захоплюючись колекціонуванням, вона зібрала чудову бібліотеку. Померла в маєтку сина в селі Печера. Нащадки її зараз живуть у США та у Кракові. (Це єдині продовжувачі лінії Станіслава Щенсного).
Костянтин (1815—1857), навчався в Женеві, власник маєтку Печера, дружина — Юзефа фон Тізенгаузен (1824—1849).
В. И. Федорченко «Свита Российских императоров». Книга 2. Стр. 199—200. Москва. 2005. (рос.)
А. В. Кибовский «Сабир де Рибас. Атрибуция портрета генерал-майора Корпуса инженеров путей сообщения И. И. Сабира». Журнал «Старый цейхгауз». № 40-41. Москва. 2011. (рос.)