У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див.
Попов.
Василь Костянтинович Попов (23 січня 1929, село Малі Кулики, Моршанський район[ru], Центрально-Чорноземна область, РРФСР, СРСР — 13 лютого 2010, Харків, Україна) — радянський та український вчений-правознавець, спеціаліст в області екологічного права. Доктор юридичних наук (1983), професор (1985). Член-кореспондент Академії правових наук України (1996) і академік Української екологічної академії наук (1995).
Після закінчення ВНЗ працював суддею Бєлгородського обласного суд. Пізніше став викладачем Харківського юридичного інституту (ХЮЇ) (з 1995 року — Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого), в якому з часом виконував посаду завідувача (1979—2005) і професора (2005—2010) кафедри екологічного права. Лауреат Державної премії Української РСР в галузі науки і техніки (1981). Науковий консультант вченого-правознавця А. П. Гетьмана.
Життєпис
Василь Попов народився 23 січня 1929 року в селі Малі Кулики Моршанского району[ru] Центрально-Чорноземної області (тепер Тамбовська область Росія). Під час Німецько-радянської війни трудився в тилу. З 1949 по 1956 рік проходив службу в лавах Радянська Армія.
Вищу освіту здобув у Саратовському юридичному інституті[ru], який закінчив у 1960 році. У 1961 (за іншими даними в 1960) році почав працювати в системі судової влади: нетривалий час був головою Грайворонського районного народного суду, а потім суддею Бєлгородського обласного суду. Поєднував роботу з навчанням в аспірантура Харківського юридичного інституту (ХЮІ).
Після закінчення аспірантури, в 1968 році перейшов на викладацьку роботу в ХЮЇ: був асистентом, а потім доцентом кафедри цивільного права. У червні 1979 року очолив новостворену кафедру земельного права та правової охорони природи (з 1990 року — кафедра екологічного права), на якій працював завідувачем аж до 2005 року (до виходу на пенсію)[5]. Опісля продовжив працювати на «рідній» кафедрі на посаді професора. Був членом Союза юристів України.
Василь Костянтинович Попов помер 13 лютого 2010 року в Харків.
Наукова діяльність
Спеціалізувався на екологічному і аграрному праві. До кола науково-дослідних інтересів Василя Костянтиновича входили теоретичні проблеми, пов'язані з реалізацією та захистом екологічних інтересів фізичних та юридичних осіб, а також питання, що стосуються відшкодування шкоди, яка була заподіяна через порушення екологічного законодавства. Крім цього, він займався вивченням можливості об'єднання та упорядкування українського законодавства в галузі екологічного права та створення екологічного кодексу України, а також науково обґрунтував необхідність підготовки та прийняття цього законодавчого акту.
У 1969 році Попов захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за темою «Правові питання механізації колгоспного виробництва» (рос. Правовые вопросы механизации колхозного производства), а в 1983 році докторську дисертацію за темою «Цивільноправові форми реалізації матеріальних інтересів в агропромисловому комплексі СРСР» (рос. Гражданско-правовые формы реализации материальных интересов в агропромышленном комплексе СССР). У 1985 році В. К. Попову було надано вчене звання професора, у 1995 році він був обраний академіком Української екологічної академії наук, а наступного року — членом-кореспондентом Академії правових наук України.
Був учнем професора Юліана Вовка. Брав участь у підготовці вчених-юристів, був науковим керівником у 15 кандидатів юридичних наук і науковим консультантом у трьох докторів юридичних наук — А. П. Гетьмана, М. В. Шульги та А. Н. Стативки. Входив до складу спеціалізованої вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Василь Костянтинович Попов автор і співавтор більш ніж ста наукових праць, основними з яких є «Договірні відносини та ефективність сільськогосподарського виробництва» (рос. Договорные отношения и эффективность сельскохозяйственного производства; 1976), «Правове становище виробничих об'єднань у системі АПК» (рос. Правовое положение производственных объединений в системе АПК; 1978), «Право та матеріальні інтереси у міжгосподарській кооперації» (рос. Право и материальные интересы в межхозяйственной кооперации; 1983), «Екологічне право України. Загальна частина», «Екологічне право України. Особлива частина» та «Екологічне право України». Він також входив до складу редакційної колегії збірника наукових праць «Проблеми законності».
У 1984 році, за виданий у 1983 році підручник для вищих навчальних закладів «Радянське цивільне право» (рос. Советское гражданское право), В. К. Попов (у співавторстві з В. П. Масловим, О. А. Пушкіним, М. Й. Бару, Ч. Н. Азімовим, Д. Ф. Швецовим, Ю. І. Зіоменко і В. С. Шелестовим) був нагороджений Державною премією Української РСР в галузі науки і техніки[7].
Нагорода
Василь Костянтинович був відзначений наступними нагородами, преміями та відзнаками:
Примітки
Література