|портрет=

Анатолій Петрович Пономарьов
Народився	8 жовтня 1939(1939-10-08)  Сарактаський район, Оренбурзька область, РРФСР, СРСР
Помер	2002
Країна	Україна
Alma mater	Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Галузь	українська етнічна історія, українська етнографія
Заклад	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України
Науковий ступінь	доктор історичних наук

Анато́лій Петро́вич Пономарьо́в (*8 жовтня 1939, Дубовське — † 2002) — відомий український історик та етнолог, доктор історичних наук.

Народився 8 жовтня 1939 р. у селищі Дубовське, Сарактаського району, Оренбурзької області Московії. Батько загинув під Сталінградом у 1942 р., а мати померла незабаром після війни. Тому Анатолій Петрович рано став сиротою і розпочав самостійне життя.

Працював товарознавцем в одному з міст на Закарпатті, гірничим робітником очисного вибою шахти ім. Горького в Донецьку.

Після вступу на історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка, А. П. Пономарьов в студентські роки захоплювався вивченням етнології під керівництвом провідних учених Інституту етнографії АН України. Брав активну участь в етнографічних експедиціях, писав реферати, працював над науковою темою. Цю роботу він не припиняв після закінчення університету працюючи вчителем в середній школі.

З 1971 р. почалася наукова біографія А. П. Пономарьова, пов'язана з Інститутом мистецтвознавства, фольклору та етнології ім. М. Т. Рильського. Молодий етнолог пройшов традиційний шлях академічного вченого — аспірант, молодший, старший, провідний науковий співробітник, завідувач відділу. В інституті захистив кандидатську і докторську дисертації.

Максимально розкрився талант вченого в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, де він плідно працював останні роки. Основними напрямами наукової діяльності А. П. Пономарьова були проблеми розвитку сім'ї і шлюбно-сімейних відносин, етнічна історія українців і України, національні символи й атрибути, соціонормативна культура, народні вірування й обрядовість. Праці з цієї тематики завоювали вченому заслужену славу й авторитет.

Значною заслугою А. П. Пономарьова стала активізація багатолітньої роботи українських учених по завершенню фундаментальної праці «Українці». А. П. Пономарьов зумів об'єднати зусилля провідних учених для висвітлення етнічної історії України з нових, дійсно об'єктивних позицій. Вихід у світ двотомника «Українці» і перевидання праці однотомника російською мовою в серії «Народи і Культури», яку вів Інститут етнології та антропології РАН, став помітною віхою у слов'янознавстві.

Великого значення А. П. Пономарьов надавав впровадженню результатів передових наукових досліджень у навчальний процес вищих навчальних закладів України. Його посібники «Українська етнографія» (К., 1994), «Українська минувшина» (керівник) й інші і сьогодні є незамінними у вузах при вивченні українознавства. Свої ідеї А. П. Пономарьов пропагував і в пресі та журналі «Віче», де він тривалий час працював науковим оглядачем і завідувачем відділу.

Для координації зусиль учених-етнологів у дослідженні наукових проблем А. П. Пономарьов став засновником і президентом Міжнародного наукового братства українських антропологів, етнографів і демографів. Одночасно він був членом президії асоціації етнологів Росії.

Автор понад 200 статей та 8 монографій, учасник багатьох виступів по радіо і на телебаченні.

• Українська етнографія: Курс лекцій. — К.: Либідь, 1994. — 317 с. (19,9 обл.-вид. арк.).
• Етнічність та етнічна історія України: Курс лекцій. — К.: Либідь, 1996. — 272 с. (17,8 обл — вид. арк.).
• Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник . — 2-е вид. -К.: Либідь, 1996. — 255 с. (16,2 обл.-вид. арк.).
• Українці: Історико-етнографічна монографія: У 2 кн. — Опішне: Українське народознавство, 1999. — Кн.1. — 1999. — 527 с. (66,2 обл.-вид. арк.); Кн.2. — 1999. — 541 с. (68 обл.-вид. арк., у співавторстві з В.Баран, В.Горленко, В.Евтух та ін).