Політична діяльність

Політична діяльність — невіддільна частина загальної людської діяльності, специфічна сутність, якої полягає в сукупності дій окремих індивідів і великих соціальних груп, спрямованих на реалізацію їхніх політичних інтересів, насамперед завоювання, утримання і використання влади. Слід розрізняти політичну діяльність від політичної дії та поведінки.

Риси політичної діяльності

Як одна із видів людської діяльності взагалі політична діяльність має специфічні ознаки:

  • Політична діяльність має відношення до задоволення безпосередніх потреб людини
  • Є публічно-влацифічно творчою діяльністю, в якій поєднуються раціональні та ірраціональні чинники.
  • Політична діяльність одночасно виступає і як наука і як мистецтво.

Мотивація політичної діяльності

В загальних рисах можна виокремити чотири основні мотиваційні чинники до участі в політичній діяльності:

Вебер акцентує на тому, що успіх політичної діяльності буде залежати не тільки від мотивації лідера, для якого віра і відданість ідеї є неодмінною умовою, але і від мотивів його оточення:

«Те, що він (лідер) фактично досягає в таких умовах, знаходиться тому зовсім не в його руках, але визначено наперед тими збільшого низькими мотивами дій його світи, які можна утримувати доти, доки чесна віра в його особистість і в його справу надихає щонайменше частину товариства таким чином, аби надихати хоча б більшість» [1]

Єжи Вятр називає такі основні мотиви у політичній діяльності:

  • соціоцентричні
  • егоцентричні

Структура та форми політичної діяльності

Політична участь - це тимчасові дії, спрямовані на виявлення власних інтересів або впливу на політичну владу з метою їх реалізації. Виявляється у формах: вибори (як передача владних повноважень), мітинг, колективні збори, маніфестація, демонстрація).

За критерієм манери політичної діяльності виокремлюється екстремістський та компромісно-консенсусний стилі політичної діяльності.

Макс Вебер розрізняє:

  1. Випадкову участь у політичній діяльності
  2. Політичну діяльність за сумісництвом
  3. Професійну політичну діяльність

За інтенсивністю політичної діяльності виокремлюють:

Див. також

Примітки

  1. ↑ http://www.kant.narod.ru/weber.htm

Література

  • В. Гусєв. Демонстрація політична // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.197 ISBN 978-966-611-818-2
  • О. Майборода. Кампанія політична // Політична енциклопедія. — с.311
  • М. Слюсаревський. Мотивація політична // Політична енциклопедія. — с.469
  • В. Тертичка. Рішення політичне // Політична енциклопедія. — с.640
  • Т. Траверсе. Політична діяльність // Політична енциклопедія. — с.575
  • Вебер М. Політика як покликання та професія [1] [Архівовано 6 січня 2011 у Wayback Machine.]
  • Шляхтун П. Політологія [2] [Архівовано 3 вересня 2011 у Wayback Machine.]

Посилання