3 березня1921 Польща і Румунія підписали Договір про взаємну допомогу в разі радянської агресії («зобов'язуються надавати взаємну допомогу на випадок нападу на одну з них за умови, що вона не давала приводу для цього, на їхніх нинішніх східних кордонах»)[2] та два договори про союз від 26 березня1926[3] і 15 січня1931[4], в яких сторони взяли зобов'язання захищати одна одну від будь-якого зовнішнього нападу. Кожен договір укладався на п'ять років, третій підлягав автоматичному подовженню на наступні п'ятирічні періоди, якщо жодна зі сторін не оголосила про вихід із нього за рік до закінчення цього строку. Угоду пов'язали з відповідними статтями Пакту Ліги Націй (право на самозахист у разі відсутності одностайності в Раді Ліги Націй). Усі договори зареєстрували в Секретаріаті Ліги згідно з умовою, якої для їх дійсності вимагав Версальський договір у ст. 18. Мовою документів була французька. Творцем першої польсько-румунської конвенції 1921 року вважається генерал Тадеуш Розвадовський, який вів перемовини про її вигляд на зустрічах із румунською делегацією в Бухаресті та Варшаві у 1920 році. Румунія у 1918—1939 роках була єдиною сусідкою Польщі, з якою та залишалася у дружніх відносинах (за винятком Латвії та Угорщини, яка межувала з Польщею недовго).[5].
↑Traktat Gwarancyjny między Polską a Rumunją, podpisany w Bukareszcie dnia 26 marca 1926 r. (ratyfikowany zgodnie z ustawą z dnia 25 listopada 1926 r.) (Dz.U. 1927 nr 16 poz. 117), LNTS v. 60, pp. 161 - 167.
(рум.) Florin Anghel, "Mareşalul Piłsudski, în peţit la București" (September 1997), and "1918–1920. România refuză să ocupe Ucraina", in Magazin Istoric, retrieved on 28 January 2007
Michael Alfred Peszke, The Polish Underground Army, The Western Allies, And The Failure Of Strategic Unity in World War II, McFarland & Company, Jefferson, North Carolina, 2004, p. 27–32, 75 ISBN 0-7864-2009-X
Anita Prazmowska, Britain, Poland and the Eastern Front, 1939, Cambridge University Press, Cambridge, 2004 ISBN 0-521-52938-7