З 1984 р. працював директором студентського містечка педінституту. У 1992 р. призначений начальником управління дошкільних та інтернатних закладів Міністерства освіти України. У 1999 р. обраний деканом природничо-географічного факультету НПУ ім. М. П. Драгоманова. З 2004 р. — професор кафедри теорії та історії педагогіки, директор Інституту природничо-географічної освіти та екології НПУ ім. М. П. Драгоманова.
Помер у 60-річному віці 27 жовтня 2017 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 33).
Родина
Був одружений. Дружина — Лілія Покась, кандидат педагогічних наук, завідувачка кафедри психолого-педагогічних дисциплін університету імені М. П. Драгоманова. Виховали доньку Юлію.
Педагогічна діяльність
Під його керівництвом було підготовлено і проведено понад 20 міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференцій з питань освіти.
Автор 3 монографій, 17 навчально-методичних посібників, понад 100 статей та тез доповідей у галузі загальної середньої та вищої освіти. Серед них:
«Становлення та розвиток інтернатних закладів освіти в Україні (1917—2000). Монографія» (2005);
«Педагогічне управління професійним самовизначенням учнівської молоді. Методичний посібник» (2001, у співавторстві);
«Біоетика. Навчальний посібник для загальноосвітніх закладів різних типів» (2006, у співавторстві);
«Етика та психологія спілкування. Навчальний посібник для загальноосвітніх закладів різних типів» (2006, у співавторстві).
Громадська діяльність
Брав активну участь у розробці Національних програм «Освіта» («Україна XXI століття»), «Діти України», Державної програми «Вчитель», низки законопроєктів, державних стандартів вищої освіти. Працює у складі спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій. Член вченої ради НПУ ім. М. П. Драгоманова, голова вченої ради Інституту прородничо-географіної освіти та екології.