Плезіохронна цифрова ієрархія (англ. Plesiochronous Digital Hierarchy (PDH)) — принцип побудови цифрових систем передачі даних, що використовують груповий мультиплексований ІКМ-сигнал, який складається з цифрових 30-канальних потоків (2,048 Мбіт/с), котрі потребують синхронізації швидкостей цифрових потоків на вході обладнання групоутворювання.

Під терміном «плезіохронні» (тобто «майже синхронні») мають на увазі, що швидкості вхідних 30-канальних груп незначно відрізняються один від одного внаслідок допустимої нестабільності генератора, що задає, каналоутворюючого устаткування цих потоків. Тому перш ніж приступити до об'єднання цих потоків у 2,048 Мбіт/с, вони повинні бути приведені до однієї швидкості передачі шляхом додавання спеціальних бітів вирівнювання швидкостей для синхронізації. Біти вирівнювання повинні розпізнаватися на приймаючій стороні, коли відбувається поділ (демультиплексування) потоків із групового і виділення первісного сигналу. Такий груповий сигнал, що складається з кількох елементарних плезіохронних 30-канальних груп, власне є сигналом PDH. Базовою системою передачі для побудови вищих рівнів PDH є система передачі ІКМ-30. Для утворення наступних вищих рівнів ієрархії прийняте множення кожного попереднього рівня на чотири. У Європі прийнята наступна ієрархія систем PDH: ІКМ-30 (2,048 Мбіт/с), ІКМ-120 (8,448 Мбіт/с), ІКМ-480 (34,368 Мбіт/с), ІКМ-1920 (139, 264 Мбіт/с).

В умовах існуючої інфраструктури PDH частенько представляється набагато розумнішим, з точки зору як прибутків, так і експлуатаційних витрат, протягом максимальний довгого часу надавати максимальну кількість послуг, продовжуючи використовувати технологію, що зарекомендувала себе. Безумовно, будь-яка технологія, кінець кінцем, застаріває, але її заміна відбувається лише тоді, коли новіша технологія дозволяє надавати послуги з меншими витратами і такий же або меншою мірою ризику. Це означає, що PDH, як і багато інших зрілих технологій, ще довго застосовуватиметься в мережах зв'язку, співіснуючи з новішими технологіями, що упроваджуються в даний час.

Відповідно до прийнятих в Європі стандартів при побудові Цифрових Систем Передачі (ЦСП) об'єднуються 32 канали по 64 кбіт/с. З них 30 каналів призначено для передачі призначеної для користувача інформації, а два є службовими і використовуються для передачі сигналів синхронізації і управління. При цьому по черзі з кожного каналу передається по одному байту. Тривалість циклу становить 125 мкс, тобто в груповому сигналі протягом 1с. передаються по 8 000 байт з кожного каналу. Це дає цифровий потік, що має швидкість 8 біт/с. 8000х32=2048000 біт/с = 2 Мбіт/с (далі швидкості округляються). Прикладом ЦСП з такою швидкістю може служити поширена в нашій країні ІКМ-30.

Наступні рівні ієрархії утворюються мультиплексуванням чотирьох цифрових потоків попереднього рівня, що приводить до швидкостей 8 Мбіт/с, 34 Мбіт/с і 140 Мбіт/с. При цьому об'єднання компонентних потоків в агрегатний здійснюється вже не побайтно, а побітно. У Північній Америці і Японії були прийняті інші стандарти ПЦІ, відповідно до яких в ЦСП першого рівня об'єднуються 24 канали по 64 кбіт/с, що приводить до швидкості 1,5 Мбіт/с. При переході до другого рівня відбувається мультиплексування чотирьох потоків, а до третього — семи, внаслідок чого виникають потоки з швидкостями 6 Мбіт/с і 45 Мбіт/с відповідно. Усі стандарти PDH систем наведено у таблиці. Відтак, відмінності між ними роблять вельми важкою їх взаємодію між собою.

Це незавершена стаття про телекомунікації. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (квітень 2015)