В іншому мовному розділі є повніша стаття Personnage de fiction(фр.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з французької.
Перекладач повинен розуміти, що відповідальність за кінцевий вміст статті у Вікіпедії несе саме автор редагувань. Онлайн-переклад надається лише як корисний інструмент перегляду вмісту зрозумілою мовою. Не використовуйте невичитаний і невідкоригований машинний переклад у статтях української Вікіпедії!
Машинний переклад Google є корисною відправною точкою для перекладу, але перекладачам необхідно виправляти помилки та підтверджувати точність перекладу, а не просто скопіювати машинний переклад до української Вікіпедії.
Не перекладайте текст, який видається недостовірним або неякісним. Якщо можливо, перевірте текст за посиланнями, поданими в іншомовній статті.
Персона́ж (фр.personnage, від лат.persona — маска, роль, особа) — дійова особа, істота мистецького (художнього) твору: міфу, книги, образотворчого мистецтва, спектаклю, кінофільму, гри, або публіцистики тощо[1][2]. Олюднені, оживлені образи речей, явищ природи, особин тваринного світу в казках, байках, притчах та деяких інших жанрах також називають персонажами[1]. Персонаж — емоційно нейтральне поняття, яке означає постать літературного твору з будь-якими психічними, особистісними якостями[1]. Персонажі літературних творів є результатом уяви автора твору, незалежно від того, чи його уявлення про осіб реального світу (прототипи літературних персонажів), чи цілковитої фантазії (Ярослав Мудрий і Сивоок у романі «Диво»Павла Загребельного)[1].
Персонажем також називають людину, учасника яких-небудь подій[3].
Термін походить від фр.personnage — герой літературного твору, своєю чергою похідний від лат.persona — маска, роль, особа. До української мови запозичений через польську[4]. Початково виник в етрусків, де persu — «маскована постать» означала демона потойбічного світу, що приймав душі померлих, супроводжував їх до пекла (споріднений персонаж давньогрецької міфологіїХарон, Персефона)[4].
↑ абвгЛітературознавчий словник-довідник / За ред. Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К. : Видавничий центр «Академія», 2007. — 752 с. ISBN 978-966-580-244-0
↑ абЕтимологічний словник української мови. Том 4-й Н-П / АН УРСР. Інститут мовознавства імені О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2003. — 656 с. ISBN 966-00-0816-3