Los muchachos peronistas, більш відомий як Пероністський марш (ісп.La marcha peronista), є головним партійним маршемпероністів. Всупереч тому, що він написаний анонімним автором, різні композитори заявляли про те, що слова та музика їм належать.[1] Є свідчення, яке стверджує, що вперше марш заспівали в Каса-Росада17 жовтня1948 року.
Мелодія, що відповідає приспіву пероністського маршу, стала усуспільненою в спортивних змаганнях, замінивши текст «Перон, Перон, великий ти» на «Вперед чемпіоне, вперед чемпіоне».[2][3]
Походження
Історики аргентинської популярної музики Нестор Пінсон та Рікардо Гарсія Блая аналізують у статті під назвою «Спортивне та бойове походження пероністського марша» всі опубліковані згадки, що стосуються походження маршу.[4] Беручи до уваги сукупність існуючих досліджень та даних, автори роблять висновок, що музика пероністського маршу виникла з двох різних мелодій, що з'явилися у другій половині 1920-х років.[4]
Мелодія приспіву («Перон, Перон, великий ти…») виникла з мелодії, яку використовував мурга[en] з робітничого кварталу Ла-Бока, який мав такий текст:
¿Pa' qué bebés si no sabés? ¿Pa' qué tomás si te hace mal? ¡Tomá tomate te hace bien![4]
Стосовно тексту та музики віршів маршу Пінсон і Гарсія Блая підтверджують, що він походить від маршу Club Barracas Juniors, створеного наприкінці 1920-х років[4] Музику для клубного маршу написав Хуан Раймундо Стрейфф, бандонеоніст та поштовий службовець, а слова написав сусід, відомий як «Ель Турко Муфаррі», фахівець із текстів мурга. Слова Муфаррі говорять:
Los muchachos de Barracas todos juntos cantaremos y al mismo tiempo daremos un hurra de corazón. Por esos bravos muchachos que lucharon con fervor por defender los colores de esta gran institución.[4]
Подібну мелодію можна почути в Marcha del Club Platense, записаній Флореалем Руїсом у 1939 році.
З музичними та ліричними модифікаціями, заснованими на зазначених мелодіях і текстах, пероністський марш, ймовірно, виник у 1948, році, який відповідає першій згадці про нього. Автор шести строф і приспіву невідомий, а також хто надає завершальний вигук першої строфи («Хай живе Перон, хай живе Перон!») кожної з трьох подвійних серій.
Посилання на «першого робітника», що міститься в тексті, відповідає фразі генерального секретаря профспілки залізничників, соціаліста Хосе Доменеча, який на профспілкових зборах, що відбулися в Росаріо, представив тодішнього полковника Хуана Перона як: «Перон — перший аргентинський робітник».[5]
Слова
Los muchachos peronistas,
todos unidos triunfaremos,
y como siempre daremos
un grito de corazón:
«¡Viva Perón, viva Perón!».
Por ese gran argentino
que se supo conquistar
a la gran masa del pueblo,
Combatiendo al capital.
¡Perón, Perón, qué grande sos!
¡Mi general, cuánto valés!
Perón, Perón, gran conductor,
sos el primer trabajador
Por los principios sociales
que Perón ha establecido,
el pueblo entero está unido
y grita de corazón:
«¡Viva Perón! ¡Viva Perón!».
Por ese gran argentino
que trabajó sin cesar
para que reine en el pueblo
el amor y la igualdad.
¡Perón, Perón, qué grande sos!
¡Mi general, cuánto valés!
Perón, Perón, gran conductor,
sos el primer trabajador
Imitemos el ejemplo
de este varón argentino
y siguiendo su camino
gritemos de corazón:
«¡Viva Perón! ¡Viva Perón!».
Porque la Argentina grande
con que San Martín soñó
es la realidad efectiva
que debemos a Perón.
¡Perón, Perón, qué grande sos!
¡Mi general, cuánto valés!
Perón, Perón, gran conductor,
sos el primer trabajador
Протягом багатьох років оригінальний текст залишився незмінним, але різні політичні групи додавали вірші.
↑Matsushita, Hiroshi (1986). Movimiento obrero argentino: 1930—1945, Buenos Aires: Hyspamérica, pag. 268. Matsushita cita a su vez como fuente al propio discurso de Domenech, transcripto en el libro de Luis Monsalvo, Testigo de la primera hora del peronismo, Pleamar, 1974, p. 98 y el periódico Obreros Ferroviarios, órgano de la Unión Ferroviaria, Año XXIII, nº 495 (enero 1944), p. 8.
