«Переміщені особи»Автор | Лі Гардін |
---|
Назва мовою оригіналу | Displaced Person |
---|
Країна | Австралія |
---|
Мова | англійська |
---|
Жанр | Роман для молоді |
---|
Видавництво | Hyland House |
---|
Видано | 1979 |
---|
Тип носія | на папері |
---|
Сторінок | 139 |
---|
ISBN | 0908090153 |
---|
Попередній твір | «The Weeping Sky» |
---|
Наступний твір | «The Web of Time» |
---|
«Переміщені особи» (англ. Displaced Person) (1979) — роман для підлітків австралійського письменника Лі Гардінг (англ. Lee Harding). Він був вперше опублікований видавництвом Hyland House в Австралії у 1979 році, а одночасно в США його видало Harper & Row під назвою «Misplaced Persons»[1].
Стислий сюжет
Грем, австралійський підліток, зазнає непомітності, коли замовляє в McDonald's. Згодом його мати перестає його помічати, навіть коли він кричить на неї, і те саме відбувається з його дівчиною. Поступово кольори зникають із його світу, і все стає сірим і безжиттєвим.
Присвята та епіграф
- Присвята: «Для Маргарет, La Belle Dame sans Merci, без якої…»
- Епіграф: «Все, що ми бачимо або уявляємо, є лише сном у сні». — Едгар Аллан По.
Історія публікації
Після першої публікації в Австралії у 1979 році[2] і в США того ж року,[3] роман перевидавався так:
Роман також був перекладений шведською у 1981 році[1] та німецькою у 1987 році.[8]
Критичні відгуки
Ральф Елліот у The Canberra Times зазначив: «Це історія з майже такою ж кількістю рівнів, як і середньовічна алегорія. Її можна читати як наукову фантастику, як психологічне дослідження підліткової відчуженості, як алегорію людини у сучасному світі або як чисту фантазію. Вона ставить питання про існування людини, не без підстав у термінах Берклі, і зосереджується на проблемах стосунків між батьками та дитиною, між хлопцем і дівчиною, між підлітком і суспільством».[9]
Алджіс Будріс, рецензуючи книгу для The Magazine of Fantasy and Science Fiction, зазначив елементи, які Гардін запозичив, і зробив висновок: «Що має значення, так це те, що книга Гардінга відтворює довготривалі процеси часу. Він по-своєму запозичив дещо тут і там, додав меблі до загального первісного страху, який він може або не може вважати оригінальним натхненням, і створив те, що можна назвати жанровим каноном. Довго після того, як Олдіс і Діш та інші будуть забуті, такі історії перейдуть у фольклор, і коли Всемогутній буде шукати, що насправді залишилося від наукової фантастики, Він знайде такі історії, згладжені й посірілі, як старі зруйновані гори, значно частіше, ніж якісь різкі ущелини чи яскраві блискучі вершини».[10]
Нагороди
- Премія Алана Маршалла за найкращий неопублікований роман, 1977 — переможець[11]
- Премія Книги року для дітей: Старші читачі, 1980 — переможець[12]
- Премія Ditmar — Австралійська фантастика, 1980 — фіналіст.[13]
Примітки