PROFILPELAJAR.COM

Патриляк Казимир Іванович
Патриляк Казимир Іванович
	К. І. Патриляк К. І. Патриляк
Народився	16 грудня 1938; с. Нагоряни Сяноцького повіту Жешувського воєводства, Польща, Лемківщина
Помер	3 квітня 2015 (76 років); Київ, Україна
Місце проживання	м. Київ
Країна	українське
Діяльність	хімік
Alma mater	Національний університет «Львівська політехніка»
Галузь	нафтохімія
Заклад	Інститут біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор хімічних наук
Нагороди
Автограф
	Патриляк Казимир Іванович у Вікісховищі

Казимир Іванович Патриляк (пол. Kazimierz Patrylak; *16 грудня 1938, с. Нагоряни Сяноцького повіту Ряшівськоговоєводства у Польщі, (Лемківщина) — † 3 квітня 2015, м. Київ) — вчений-хімік, доктор хімічних наук, керівник відділу каталітичного синтезу Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії (ІБОНХ) НАН України, професор Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»

Життєпис

Казимир Іванович Патриляк народився 16 грудня 1938 р. на Лемківщині, в с. Нагоряни Сяноцького повіту Ряшівського воєводства (Польща). У 1946 р. родину Патриляків було переселено до с. Гаї Розтоцькі Зборівського району Тернопільської області, де у 1956 р. К. І. Патриляк закінчив середню школу. У 1961 р. закінчив Львівський політехнічний інститут за спеціальністю «Технологія нафти та газу».

У 1969 р. захистив кандидатську, а в 1986 р. — докторську дисертацію. З 1991 р. очолював відділ каталітичного синтезу Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії (ІБОНХ) НАН України. Обіймав посаду професора Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут».

К. І. Патриляк є автором і співавтором понад 200 наукових праць. Досліджував складні гетерогенні й гетерогенно-каталітичні системи. Сформулював закономірність аномальної зміни тиску насиченої пари над речовиною у масивному та кластерному станах, проаналізував наслідки, що з неї випливають. Відкрив явище коливальної адсорбції, виявив його роль, як перемикального механізму певних коливальних процесів. Запропонував механізми практично важливих карбоній-іонних реакцій. Розробив низку вітчизняних каталізаторів.

У 1978 р. в інтересах «Південмашу» і тодішньої оборонної промисловості вирішив проблему прогнозування на період до 20 років експлуатаційних характеристик матеріалів без тривалих і дорогих натурних випробувань.

Впродовж 1986—1988 рр., після аварії на Чорнобильській АЕС, розробив найефективніші способи пилопригнічення й закріплення курних територій, що дозволило знизити рівні радіації повітряного басейну в десятки разів. Керував цими роботами АН України в зоні відчуження ЧАЕС. Було закріплено понад 5 тис. га курних площ різних типів, курні узбіччя шосейних доріг протяжністю в сотні кілометрів, усунуто пиління сотень кілометрів ґрунтових доріг.

К. І. Патриляк підготував 10 кандидатів та одного доктора наук, понад 20 інженерів-технологів і магістрів. Він був членом вчених рад ІБОНХ України та Інституту фізичної хімії ім. Л. В. Писаржевського НАН України із захисту кандидатських і докторських дисертацій, членом державної екзаменаційної комісії НТУУ «КПІ» зі спеціальності «Хімічна технологія неорганічних речовин». Входив до складу редколегій журналів «Каталіз і нафтохімія», «Теоретическая и экспериментальная химия» (обидва НАН України) і «Нефтехимия» (Російська АН).

Нагороджений трьома медалями, Грамотами Урядової комісії з питань ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, Почесною грамотою Президії НАН України, Грамотою Верховної Ради України.

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 2014 року.^[1].

Похований у Гаях-Розтоцьких.

Родина

Донька — Любов Казимирівна Патриляк, завідувач відділу каталітичного синтезу Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії імені В. П. Кухаря НАН України, доктор хімічних наук^[2].

Син — Богдан Казимирович Патриляк, кандидат історичних наук (2013), заступник генерального директора з наукової та фондової роботи Національного музею історії України^[3].

Син — Іван Казимирович Патриляк, доктор історичних наук (2013), декан історичного факультету, професор кафедри новітньої історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка (з 2014).