Патон Володимир Євгенович

Патон Володимир Євгенович
Ім'я при народженніПатон Володимир Євгенович Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився18 лютого 1917(1917-02-18)
Київ
Помер28 лютого 1987(1987-02-28) (70 років)
Київ
ПохованняБайкове кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія → СРСР СРСР
Національністьукраїнці[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьнауковець Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУральський державний технічний університет
Галузьелектрозварювання
ЗакладІнститут електрозварювання імені Євгена Патона НАН України
Посаданачальник дослідницького конструкторсько-технічного бюро НДІ електрозварювання (1943—1987)
Науковий ступіньдоктор технічних наук
БатькоПатон Євген Оскарович
МатиБудде Наталія Вікторівна
Брати, сестриПатон Борис Євгенович Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зКошкіна Тамара Семенівна
ДітиПатон Наталія Володимирівна
НагородиОрден «Знак Пошани»Орден Трудового Червоного Прапора
Заслужений винахідник України
Заслужений винахідник України
Сталінська преміяДержавна премія УРСР у галузі науки і техніки
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Патон.

Володи́мир Євге́нович Пато́н (18 лютого 1917(19170218), Київ — 28 лютого 1987, Київ, УРСР, СРСР) — радянський науковець, доктор технічних наук, заслужений винахідник УРСР (1982), старший брат президента НАН України академіка Бориса Патона.

Життєпис

Народився 1917 року в Києві в родині Євгена Оскаровича Патона та Наталії Вікторівни Будде.

На мості Патона на початку 1940-х впровадив технологію автоматичного зварювання вертикальних швів — апарат, що повз по стінці, сконструював Володимир.

Закінчив Свердловський індустріальний інститут. До листопада 1943 року працював технологом на металургійному заводі. Надалі перейшов до Інституту електрозварювання; до 1987 року — начальник начальник відділу і заступник начальника дослідницького конструкторсько-технічного бюро Науково-дослідного інституту електрозварювання.

Спеціаліст та винахідник у царині металургії та електрозварювання; 1951 року захистив кандидатську дисертацію.

Був одружений двічі; у другому шлюбі з Тамарою Семенівною Кошкіною 1962 року народилася донька Наталія.

Лауреат Сталінської премії 3-го ступеня 1949 року — за корінне вдосконалення методів будівництва магістральних газопроводів.

Був різносторонньою особистістю — спортсмен, захоплювався велосипедом та мисливець, колекціонував альбоми по живопису.

Займався вдосконалюванням основ проектування нової зварювальної техніки, систем керування зварювальними процесами, устаткування для виробництва металевих конструкцій, вирішенням інших конструкторських проблем.

Є автором 49 патентів.

Помер 1987 року, похований на Байковому кладовищі.

Серед патентів:

  • «Пристрій для подачі електродного дроту», співавтори Дерев'янко Микола Григорович, Дудко Данило Андрійович, Ігнатьєв Володимир Георгійович, Притула Сергій Іванович, Ткаченко Іван Никифорович, Ткаченко Роман Никифорович.
  • «Пристрій для автоматичного зварювання під флюсом в стелевому положенні», співавтори Варенчук Павло Олександрович, Дубовецький Василь Якович, Ковальов Валентин Деонисович, Новиков Анатолій Максимович, Пашкевич Валентин Рафаїлович, Тищенко Василь Васильович, Чвертко Анатолій Іванович.

Нагороди

Див. також

Примітки

  1. ↑ Патон Владимир Евгеньевич. Личный листок по учету кадров. 12 февраля 1980 г. // Науковий архів Президії НАН України, ф. 251, оп. 615, спр. 289, арк. 2–3 зв.Оригінал. Машинопис. (Цитата за: Рід Патонів: історико-генеалогічне дослідження. Документи / М. Ф. Дмитрієнко, В. В. Томазов – К. : Інститут історії України НАН України, 2013. – C. 311-314. – ISBN 978-966-02-7022-0).

Джерела


Володимир Вернадський Це незавершена стаття про українського науковця.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.