PROFILPELAJAR.COM

село Сабла (Партизанське)
Країна	Україна
Регіон	Автономна Республіка Крим
Район/міськрада	Сімферопольський район
Рада	Перовська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA01160270130020658
Облікова картка	Партизанське
Основні дані
Населення	2 018
Поштовий індекс	97566
Телефонний код	+380 652
Географічні дані
Географічні координати	44°50′2″ пн. ш. 34°5′2″ сх. д. / 44.83389° пн. ш. 34.08389° сх. д.
Місцева влада
Адреса ради	97560, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с. Перове, вул. Шкільна, 7
Карта
	Сабла (Партизанське)
	Сабла (Партизанське)
Мапа
	Партизанське у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Партизанське.

Партиза́нське (до 1948 року — Сабла́^[1], крим. Sabla) — село Сімферопольського району Автономної Республіки Крим.

На південно-східній околиці знаходиться пам'ятка археології Городище Довгий бугор.

У селі 16 вулиць та 4 провулки, за даними сільради на 2009 рік, площа села займає 242,5 гектарів, на якій у 610 дворах значилося 1959 мешканців.^[2]

Історія

Назва села походить від мурз Собланських, шо емігрували до Туреччини після першої анексії Криму Росією. Перша документальна згадка села Орта Собла зустрічається в «Камеральному Описі Криму» 1784 року, за яким воно входило до Салгирського кадилика Бакче-сарайського каймаканства.^[3]

Після анексії Криму Сабли були подаровані Потьомкіним графові Мордвинову, який 1802 продав його таврійському цивільному губернатору Андрію Михайловичу Бороздіну, що переселяє до нього 90 сімей (549 осіб) своїх кріпаків з Чигиринського повіту Київської губернії^[4], а також влаштував сукнову фабрику, водяний млин, шкіряний завод.^[5]

В. П. Нікольський у «Нарисах російської колонізації в Криму» (1925) зазначає, що кріпацьке населення Саблів (279 душ чоловічої статі та 270 душ жіночої статі), яке обслуговувало місцеві галузі господарства (шкіряну, мірошницьку, садівницьку та ін.) мешкало спочатку в казармах — невеликих кам'яних будиночках на дві-три родини. З кримськими татарами в господаря Саблів Бороздіна були постійні суперечки за землі. Орендна платня та норми відпрацювання за землю, явно завищені порівняно з попередніми (за мурзи), не влаштовували місцеве населення. Тому воно вороже ставилося не лише до нового поміщика, а й до його селян. Зіштовхнулися дві різні культури, дві релігії, що не могло не вплинути на зміну життєвого ладу та національних засад в умовах наростаючих протиріч в економічному та соціальному житті двох народів. Проте навички у праці та побудові традиційного житла виявилися в саблівських селян повною мірою. Поступово замість тимчасових помешкань постали «чистенькі білі хатки з відкритими вікнами, що дивилися назовні, парою-другою тополь… Широкі прямі вулиці й хати — все типове для села на півдні України…».^[5]

Відповідно до Списку населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзному перепису 17 грудня 1926 року, в селі Сабли Нижні, центрі Саблинського сільради Сімферопольського району, значилося 316 дворів, з них 289 селянських, населення становило 1184 людини, з них 987 українців, 160 росіян, 11 чехів, 7 німців, 3 греків, 1 білорус, 1 латиш, ще 14 записані у графі «інші».^[6]