Шаблон:Визначна пам'ятка: невідомі параметри: замовникШаблон:Визначна пам'ятка: невідомі параметри: розмір_зображення

Пам'ять шахтарям Кузбасу
Шаблон:Визначна пам'ятка: зображення відсутнє:
55°22′27″ пн. ш. 86°04′42″ сх. д. / 55.37417° пн. ш. 86.07833° сх. д. / 55.37417; 86.07833
Тип	пам'ятник
Статус спадщини	об'єкт культурної спадщини Росії регіонального значенняd
Країна	Росія : ISO3166-1 alpha-3:RUS; ISO3166-1 цифровий:643;
Розташування	Кемерово, «Червона гірка»
Автор проєкту	Ернст Неізвєстний
Архітектор	Олег Ражев, Тахір Кулієв
Скульптор	Ернст Неізвєстний
Матеріал	бронза
Висота	7 метрів, з п'єдесталом — 11,5 м[1]
Будівництво	2003
Встановлено	2003
Пам'ять шахтарям Кузбасу (Росія)
Пам'ять шахтарям Кузбасу у Вікісховищі

Па́м'ять шахтаря́м Кузба́су (рос. Память шахтёрам Кузбасса) — пам'ятник в місті Кемерово Російської Федерації, присвячений загиблим шахтарям. Скульптуру Ернста Неізвєстного відкрито 2003 року на території музею-заповідника «Червона Гірка» (рос. Красная Горка) на вершині пагорба, що підноситься над містом і річкою Томь. Адміністрація Кемеровської області надала пам'ятникові статус архітектурно-історичного символу регіону^[2].

Задум щодо втілення в камені величі і героїзму праці гірників народився на Кузбасі ще у середині XX століття. 1969 року Рада міністрів РРФСР ухвалила рішення про створення в Кемерові пам'ятника «Шахтарська слава», проте за роки соціалізму воно залишалося на папері^[3]. Ернст Неізвєстний узявся за втілення ідеї пам'ятника загиблим шахтарям на прохання Амана Тулєєва, багаторічного керівника регіону. Як говорив сам скульптор, художня ідея монумента виникла у нього миттєво, після слів губернатора про те, що «в кожній палаючій лампочці знаходиться крапля крові шахтаря»^[4].

Ернст Неізвєстний запропонував вибрати для пам'ятника піднесене місце віддаля середмістя, щоб людям до нього треба було їхати цілеспрямовано, а не просто проходити мимо. Воно було визначено зі змістом: саме на Червоній Горі 1721 року було розвідано перше кам'яне вугілля, що дало початок Кузбасу і місту Кемерово. Бронзову статую шахтаря відлили у Сполучених штатах Америки і доставили в Росію морем. Відкриття пам'ятника 28 березня 2003 року із участю його автора приурочили до професійного свята — Дня шахтаря^[5].

Бронзову скульптуру заввишки 7 метрів і масою 5 тонн встановлено на постаменті з чорного граніту. Постать шахтаря зі втомленим обличчям символічно встає з вугільної брили, правою рукою спершись на відбійний молоток, а ліву зі шматком кам'яного вугілля піднісши до грудей. Палаюче серце його — це одночасно топка, де вночі запалюється червоне полум'я, яке символізує кров, пролиту за «чорне золото».

Монумент є традиційним для естетики Ернста Неізвєстного — великомасштабний, виразистий і глибоко символічний, він викликає трепет і будить думу. Пам'ятник сприймається продовженням і розвитком цілого ряду героїчних образів скульптора — Мертвого солдата, Прометея^[6]. Маски коло поду постаті перегукуються з Масками Скорботи в Магадані і Єкатеринбурзі, створюючи (разом з невідбутим пам'ятником у Воркуті) символічний «хрест скорботи»^[4].

«Цей монумент не жертвам. Самовіддана, жертовна праця? Так. Але головний пафос тут — опір. Героїка найтяжчої і найнебезпечнішої праці, яку не дарма прирівнюють до ратної».

Оригінальний текст (рос.)

«Этот монумент не жертвам. Самоотверженный, жертвенный труд? Да. Но главный пафос здесь — сопротивление. Героика тяжелейшего и опаснейшего труда, который не зря приравнивают к ратному».

— Ернст Неізвєстний