Дід Мирослава грав на сопілці, вчив онука танцювати Аркана та співати народних пісень. У початкових класах школи навчився грати на баяні, музичне училище додало ще й фортепіано. Батько, цимбаліст і весільний музика, передав Мирославу в спадок унікальне мистецтво й свої давні шістдесятикілограмові цимбали угорської фірми Йожефа Шунди (угор.Schunda Vencel József)
[1].
Свого часу грав у колективі «Гуцулія», виконував на концертах, весіллях. У репертуарі, окрім української народної музики та пісень — класичні твори, гуцульськіколомийки, гірські молитви, молдавські та угорські пісні і танці. Грав концерти з Петром Терпелюком, Дмитром Бондаренком, Михайлом Тимофієвим[2].
Концертує в Україні та за її межами, даруючи своє мистецтво молоді й дітям. «Грати для діточок — моє щастя», каже пан Мирослав. Від 1990 року виконує твори для людей у Музеї народної архітектури й побуту, біля Шевченкової хати[3].
