PROFILPELAJAR.COM

Павутина — секрет павутинних залоз, який незабаром після виділення застигає у формі ниток. За хімічною природою являє собою білок, близький за складом до шовку комах. Павутину здатні виділяти представники ряду груп павукоподібних (павуки, псевдоскорпіони, деякі кліщі) і губоногі багатоніжки.

Варіанти використання павутини виявляються досить різноманітні, але найпоширеніше застосування її -для побудови яйцевих коконів, сперматофорів, ловчих мереж і укриттів на час линьки або несприятливих умов.

Слід зазначити, що ловчу мережу павуків також часто називають павутиною.

Павутина павуків

Склад, виділення і властивості

Павутина павуків являє собою білок, збагачений гліцином, аланіном і серином. Усередині павутинної залози вона перебуває в рідкому стані. Під час виділяння через численні прядильні трубочки, що відкриваються на поверхні павутинних бородавок, відбувається зміна структури білка, внаслідок чого він твердіє у формі тонкої нитки. Надалі павук переплітає ці первинні нитки в товстіше павутинне волокно.

За міцністю павутина близька до нейлону й значно міцніша від подібного до неї за складом шовку комах (наприклад, гусениць шовковичного шовкопряда). За одним із припущень, відмінності обумовлені тим, що павуки формують волокно, звисаючи на ньому^[1]

Інша незвичайна властивість павутини — внутрішня шарнірність: підвішений на павутиннім волокні предмет можна необмежено обертати в один бік, і при цьому вона не тільки не перекрутиться, але взагалі не чинитиме помітної протидії^[2]

Павутина має властивість перефарбовувати чорне волосся на руде назавжди. Якщо павутина потрапить у розчин хлориду натрію, вона утворює суміш, під час взаємодії з якою чорні пігменти тварин і людини перетворюються на руді пігменти (феомеланіни).

Функції

Найвідоміший варіант використання павутини павуками — побудова ловчих мереж, які залежно від будови здатні повністю знерухомити здобич ускладнити її пересування або тільки просигналізувати про її появу. Пійману здобич павуки також часто загортають у павутиння. В аранеоморфних павуків з ловчими мережами пов'язана дуже складна шлюбна поведінка.

Перед розмноженням самці плетуть сперматичну сіточку, на яку виділяють краплю сперми для переносу її в резервуари цимбіумів (копулятивних органів на кінчиках педипальп).

Розвиток яєць і молоді проходить у павутинному яйцевому коконі. У деяких видів самка в період розмноження виділяє нитку, позначену феромонами, яку самець використовує при пошуку партнерки. У зв'язку із цим, хоча навіть серед найбільш архаїчних членистобрюхих павуків є представники що формують для полювання сигнальні волокна, уважається, що первинна функція павутини павуків пов'язана саме з розмноженням, а не зі здобуванням їжі. Як основний доказ на користь цієї гіпотези розглядають вихідну приуроченість павутинних бородавок до області статевих отворів.

Зокрема, багато павуків обплітають павутиною стінки нірки. Нарешті, одними з найекстравагантніших застосувань павутини є формування страхувальних ниток, що перешкоджають невдалому падінню при стрибках, і «парашутів», за допомогою яких молодняк може подорожувати з потоками повітря.

Ловчі мережі

Деякі аранеоморфні павуки (наприклад, із родини Uloboridae) вплітають у свої ловчі мережі добре видимі волокна, що формують малюнок у формі спіралей, зиґзаґів або хрестів. Установлено, що здобич у такі мережі попадається частіше.

Застосування

Є спроби створення штучних аналогів павутини [1] [Архівовано 17 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (для використання як у конструкційних цілях, так і в медицині).

У народній медицині павутину застосовували як кровоспинний засіб, що й загоює.

Ритуальне куріння павутини було частиною ритуалів перуанських шаманів і шаманів Межиріччі. У такий спосіб люди підносили данину язичеському божеству Наркуналле — тому, хто плете нитки буття. Дотепер можна зустріти людей що дотримуються цього ритуалу^{[джерело?]}.

Примітки

↑ Наномистецтво павуків. Незалежна газета — 26.12.2007. Архів оригіналу за 25 жовтня 2008. Процитовано 20 лютого 2011.
↑ Теги: матеріали - 3Dnews - Daily Digital Digest. Архів оригіналу за 26 вересня 2011. Процитовано 20 лютого 2011.

Література

Большой энциклопедический словарь «Биология». — под ред. М. С. Гилярова, М.: Большая российская энциклопедия, 1998. ISBN 5-85270-252-8.
Зоология беспозвоночных, Т. 1: от простейших до моллюсков и артропод, под ред. В. Вестхайде и Р. Ригера. М.: Т-во научных изданий КМК, 2008.
Рупперт Э. Э., Фокс Р. С., Барнс Р. Д. Зоология беспозвоночных. Т. 3: Членистоногие. М. «Академия», 2008.