Павлодарська ТЕЦ-2

Павлодарська ТЕЦ-2
РозташуванняКазахстан Казахстан
Введення в експлуатацію1961—1963
Модернізація1969 (модернізація турбін 1, 2 та 3), 1985 (друга модернізація турбін 1 та 2)
Вид паливавугілля
Котельні агрегати4 парові Барнаульський котельний завод БКЗ-160-100Ф (М) (котли 1—4, після модернізації), 1 парова Барнаульський котельний завод БКЗ-160-100Ф (М) (котел 5), 2 водогрійні Вулкан ПТВМ-50 (котли 1В та 2В)
Турбінивсі парові, 2 Уральський турбомоторний завод ВПТ-25-4 / ПР-25-90/10 (турбіни 1 та 2, до / після модернізації), Ленінградський металічний завод ВПТ-50-2 / ПТ-60-90/13 (турбіна 3, до / після модернізації)
Електрогенератори2 Новосибірський турбогенераторний завод ТВС-30 (турбогенератори 1—2), 1 Новосибірський турбогенераторний завод ТВ-60-2 (турбогенератор 3)
Встановлена електрична
потужність		120 (1969), 110 (1985)
Встановлена теплова
потужність		358 Гкал/год (1969), 332 Гкал/год
Річне виробництво електроенергії,
млн кВт·год		650 (1986)
Материнська компанія«Павлодаренерго»
ідентифікатори і посилання

52°19′19″ пн. ш. 76°58′3″ сх. д. / 52.32194° пн. ш. 76.96750° сх. д. / 52.32194; 76.96750

Павлодарська ТЕЦ-2 — теплова електростанція на північному сході Казахстану.

У 1961—1963 роках на майданчику станції ввели в дію чотири парові котли виробництва Барнаульського котельного заводу типу БКЗ-160-100Ф продуктивністю по 160 тонн пари на годину. Вони живили три парові турбіни — дві виробництва Уральського турбомоторного заводу ВПТ-25-4 типу потужністю по 25 МВт (стали до ладу в 1961, станційні номери 1 та 2) та одну від Ленінградського металічного заводу типу ВПТ-50-2 потужністю по 50 МВт (1963 рік, номер 3).

У 1969-му котельне господарство підсилили за рахунок модернізованого котла типу БКЗ-160-100Ф (М) продуктивністю 190 тонн пари на годину, крім того, перші чотири котли також були модернізовані до рівня БКЗ-160-100Ф (М) із відповідним збільшенням продуктивності. Одночасно потужність турбін № 1 та № 2 була збільшена до 30 МВт, а турбіни № 3 — до 60 МВт із перемаркуванням у тип ПТ-60-90/13.

Для збільшення теплової потужності в тому ж 1969-му встановили два водогрійні котли від бухарестського заводу «Вулкан» продуктивністю по 100 Гкал/год.

У 1985-му турбіни 1 та 2 пройшли повторну модернізацію зі зниженням потужності до 25 МВт та перемаркуванням у тип ПР-25-90/10.

Як паливо ТЕЦ споживає вугілля.

Для видалення продуктів згоряння використовують димар висотою 100 метрів.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 110 кВ та 35 кВ.[1][2][3][4]

Примітки

  1. ↑ Павлодарская энергосистема | Энергетика Северного и Центрального Казахстана. электрические сети (ru-RU) . Процитовано 15 січня 2024.
  2. ↑ ЭНЕРГЕТИКА КАЗАХСТАНА Движение к рынку Алматы 1998 г. (PDF).
  3. ↑ ТЭЦ-2: выносливость и прочность | АО «ПАВЛОДАРЭНЕРГО». pavlodarenergo.kz. Процитовано 15 січня 2024.
  4. ↑ tekhnicheskoe-sostoyanie-trekh-tets-pavlodara-kharakterizuetsya-vysokim-iznosom-minenergo.