Алла Павлова
Основна інформація
Дата народження	13 липня 1952(1952-07-13) (72 роки)
Місце народження	Вінниця, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР  США
Професія	музикант, композитор
Освіта	Російська академія музики імені Гнесіних
Жанри	симфонія
allapavlova.com

Алла Євгенівна Павлова (народилася 13 липня 1952, Вінниця, УРСР, СРСР) — радянська і російська композиторка українського походження. Здобула широку популярність завдяки своїм симфонічним роботам. В даний час проживає в Брукліні, Нью-Йорку.

Під час радянської епохи сім'я Алли Павлової з 1961 року жила в Москві. У 1971 році Павлова вступає до Московського музичного училища Іпполітова-Іванова.

У 1972 році одружилась і народила дочку Ірину, яка стала російською критикинею і прозаїкинею.

У 1972 році Павлова пише свій перший музичний твір «Колискову для Ірини» для фортепіано, скрипки (або флейти) і вібрафона.

У 1975 році Алла Павлова завершила Московське музичне училище Іпполітова-Іванова. Після цього вступає до Державного музичного училища ім. Гнєсіних. В Державному музичному училищі ім. Гнєсіних вчилася у композитора Армена Шахбагяна. У роки навчання в Державному музичному училищі ім. Гнєсіних Павлова знайомиться з творчістю Ахматової, яка значно вплинула на багато її творів.

У 1983 році, після завершення Державного музичного училища ім. Гнєсіних, Павлова переїхала до столиці Болгарії Софії, де працювала в Спілці болгарських композиторів. У 1986 році, через три роки повернулася до Москви. З 1986 року, до переїзду в Нью-Йорк, працювала в Музичному товаристві Ради Росії. У 1990 році Алла Павлова їде в Нью-Йорк.

Після переїзду до Нью-Йорку, протягом першої половини 1990-х Алла Павлова працює над невеликими за обсягом творами для фортепіано і створює для своєї дочки Ірини збірку п'єс для фортепіано за казками Ганса Християна Андерсена. У 1994 році Павлова створює свій перший визначний твір, Симфонія № 1 «Прощавай, Росія» для скрипки, віолончелі, фортепіано, флейти, і піколо^[1]. У 1994 році Симфонія № 1 «Прощавай, Росія» була виконана в Росії солістами Симфонічного оркестру Московської філармонії.

Над Симфонією № 1 «Прощавай, Росія» Павлова працювала протягом чотирьох років. 11 вересня 2001 року, Павлова, вражена терористичними нападами на Нью-Йорк, пише пісню в пам'ять про жертви терактів.

У 1998 році Павлова створює Симфонію № 2 Для нового тисячоліття, яка залишається найамбітнішим її твором. Симфонія № 2 Для нового тисячоліття стала переломним етапом у музичній кар'єрі Павлової. Після цього вона починає займатися великими оркестровими творами.

У 2000 році створює монументальну Симфонію № 3, що характеризується яскравою виразністю і вважається шедевром Павлової. У Симфонії № 3 Павлова до традиційних оркестрових інструментів додає гітару як барвистий елемент.

У 2002 році створює Симфонію № 4 і концерт для скрипки зі струнним оркестром. Наступні два роки працює над симфонічною сюїтою для балету Суламіф^[en] по сюжету оповідання Олександра Купріна.

У 2006 році Павлова створює Симфонію № 5. У 2008 році створює Симфонію № 6. У 2008—2009 роках працює над балетною сюїтою «Дюймовочка». У 2011 році створює Симфонію № 7 і Симфонію № 8.

Вплив на музику Алли Павлової зробили російські майстри ХХ століття (Сергій Прокоф'єв, Дмитро Шостакович, Сергій Рахманінов та ін.) Кожна з її робіт переплітається з російськими національними традиційними мотивами.

• 1972 — «Колискова для Ірини» для фортепіано, скрипки (або флейти) і вібрафона.
• 1974 — дві пісні на вірші Ахматової для сопрано та фортепіано.
• 1974 — «Ми любов» на вірші Алли Павлової для (меццо-сопрано) і квартету фортепіано.
• 1979 — «Сон» на вірші Анни Ахматової для сопрано та фортепіано.
• 1990 — п'єси для фортепіано за мотивами казок Ганса Християна Андерсена
• 1993 — «Зимовий ранок» на вірші Олександра Сергійовича Пушкіна для сопрано, віолончелі та флейти.
• 1994 — прелюдія для фортепіано «Для моєї матері».
• 1994 — «Літні замальовки» для фортепіано.
• 1994 — Симфонія № 1 «Прощавай, Росія» для камерного оркестру.
• 1995 — «Старий Нью-Йорк. Ностальгія» сюїта для фортепіано.
• 1997 — «Мені потрібен ти. Але я повинна піти» для скрипки, віолончелі, двох гітар і меццо-сопрано.
• 1998 — «Я вас любив», шедеври російської поезії для мецо-сопрано, скрипки та фортепіано.
• 1998 — елегія для фортепіано та струнного оркестру.
• 1998 — Симфонія № 2 «Для нового тисячоліття».
• 1998 — «Старий Нью-Йорк. Ностальгія» сюїта для струнного оркестру, перкусії альт-саксофона, тенор-саксофона і труби.
• 2000 — Симфонія № 3.
• 2002 — Симфонія № 4.
• 2002 — концерт для скрипки та струнного оркестру.
• 2003 — 2004 — сюїта для балету «Суламіф».
• 2003 — 2005 — «Суламіф», балет.
• 2006 — Симфонія № 5.
• 2008 — Симфонія № 6.
• 2008 — 2009 — сюїта для балету «Дюймовочка».
• 2011 — Симфонія № 7.
• 2011 — Симфонія № 8 (2011).

• Наксос — Алла Павлова [Архівовано 13 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
• Членство в Нью -Йоркському союзі жінок композиторів [Архівовано 5 грудня 2006 у Wayback Machine.]
• Алла Павлова [Архівовано 17 травня 2014 у Wayback Machine.]
• Горюнова Ірина Стоянівна — дочка Алли Павлової, відомий російський критик і прозаїк
• Сайт Алли Павлової [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.]

• Музичні композиції Алли Павлової
• Дискографія Алли Павлової
• Дискографія Алли Павлової [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.]
• Музика Алли Павлової [Архівовано 31 березня 2014 у Wayback Machine.]

• Марки із зображенням Алли Павлової до 60-річчя композитора^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Державний музичний коледж ім. Гнєсіних [Архівовано 19 березня 2017 у Wayback Machine.]