Османська зимівля в Тулоні — стоянка флоту Османської імперії на чолі з капудан-пашею флоту Хайр ад-Діном Барбароссою у французькому місті Тулон взимку 1543–44 років, що відбулась відразу після спільної франко-османської облоги Ніцци в рамках об'єднаних операцій французько-османського союзу.

Король Франції Франциск I запропонував турецькому флоту перезимувати у французькому порті Тулон, щоб османи змогли продовжувати напади на Священну Римську імперію та інші володіння Карла V Габсбурга, головним чином на узбережжя Іспанії та Італії, а також на морські шляхи між двома країнами.

З християнського населення в місті було дозволено залишитсь лише головам тулонських домогосподарств, щоб вони могли доглядати за своїм майном, тоді як решта населення мусила виїхати з міста під загрозою смерті. Франциск I відшкодував мешканцям їх збитки, звільнивши їх від тальї (податку) на термін 10 років^[1].

Під час зимівлі Барбаросси християнський кафедральний собор в Тулоні було перетворено на мечеть, заклик до молитви відбувався п'ять разів на день, а в місті ходили османські монети. Протягом усього періоду перебування в Тулоні османського флоту, в місті продавали рабів-християн^[2]. За словами спостерігача: «Дивлячись на Тулон, можна уявити себе в Константинополі»^[3].

Протягом зими османи мали змогу використовувати Тулон як базу для нападу на узбережжя Іспанії та Італії під командуванням адмірала Саліх-реїса^[4]. Вони здійснили набіги та обстріляли Барселону в Іспанії та Санремо, Боргетто Санто Спіріто та Черіале в Генуезькій республіці, а також здійснили численні морські напади на іспанські та італійські судна^[5].

Вийшовши навесні з Тулона, Барбаросса на чолі усього османського флоту зайшов в порт Генуї, де під загрозою військового нападу домовився з Андреа Доріа про звільнення свого друга, корсара і османського адмірала Тургут-реїса^[6], що перебував в генуезькій в'язниці.

Барбаросса вважав тулонську базу дуже вигідною та зручною, адже тут він зміг переобладнати свої кораблі за рахунок Франції та міг підтримувати ефективну блокаду християнського судноплавства. Лорд-лейтенант Провансу скаржився на Барбароссу, що «він насолоджується, спорожнюючи скарбницю Франції»^[4].

Після 8-місячного перебування, османи остаточно залишили свою базу в Тулоні 23 травня 1544 року, після того, як Франциск I заплатив Барбаросі 8.000.000 екю^[1][7]. Умовою залишення Тулону також було звільнення усіх османських та берберських корсарів, що перебували на французьких галерах^[1]. Барбаросса також пограбував 5 французьких кораблів у гавані Тулону, щоб забезпечити свій флот^[1].

П'ять французьких галер під командуванням посла Франції Антуана Ескалін дез Емара (капітана Поліна) супроводжували флот Барбароси під час дипломатичної місії до Сулеймана I^[7]. На шляху до Константинополя французький флот супроводжував Барбаросу під час його нападів на західне узбережжя Італії, під час яких він спустошив міста Порто-Ерколе, Джильо, Таламона, Ліпарі та взяв близько 6000 полонених, але відокремився від флоту Барбароси на Сицилії та продовжував самостійне плавання до османської столиці^[8].

Це був один з останніх морських походів Барбароси, який помер в Константинополі в 1546 році, через 2 роки після зимівлі в Тулоні ^[9].

З серпня 1546 року османський флот, тепер вже на чолі з наступником померлого Барбаросси Тургут-реїсом, протягом кількох місяців знову використовував гавань Тулона як безпечний прихисток від переслідування флотом Андреа Доріа^[10].

• Французько-османський альянс

• Roger Crowley, Empire of the sea, 2008 Faber & Faber ISBN 978-0-571-23231-4 (англ.)
• Yann Bouvier, « Récits de voyage et représentation de l'espace. La Méditerranée de Jérôme Maurand, un espace vécu », Mémoire de Master, Dir. par Pierre-Yves Beaurepaire, Université de Nice, 2007, 292 p. [2] (фр.)
• Yann Bouvier, « Antoine Escalin des Aimars (1498?-1578) - De la Garde-Adhémar au siège de Nice, le parcours d'un Ambassadeur de François Ier », Recherches Régionales, Nice, Conseil Général des Alpes-Maritimes, n°188, Octobre-décembre 2007, 28 pp. (фр.)