Орік (скіф)

Монета-дельфін Ольвіополісу з легендою АРІХО. Одеський музей нумізматики

Орік (грец. Ὄρικος; Αριχος; Ἀρίχο̄) — син скіфського династа Аріапейта та Опойї, однієї з дружин Аріапейта, яка була скіфського походження. Згадується Геродотом в контексті опису початку панування Скіла[1], у якому Геродот констатує існування у скіфів архаїчного звичаю успадкування (текст уривку наведено нижче). Наразі серед дослідників переважає думка про ідентичність геродотового Оріка та відомого з нумізматичних джерел (дельфіни та оболи Ольвіополісу, що датуються 430-ми рр. до. н. е.) Аріха (грец. Αριχος).[2] Імовірно, був представником (розпорядником) Октамасада у Ольвіополісі від близько 446 до 437 рр. до н. е., коли на зміну представникам скіфської династії у Ольвії прийшли тірани з роду Аристократидів.[3]

Висловлено припущення, що Орік / Аріх був спадкоємцем свого брата Октамасада[4], але жодних підтверджень цьому немає.

Висловлено думку, що похованням Оріка / Аріха є курган Близнюк-2,[5] чи одне з поховань кургану Солоха, датоване бл. 410 р. до н. е.[6]

Етимологія імені:
грец. Ὀρικος < скіф. *ṷaryaka < авест. *vairiia- — укр. «найкращий, добірний»[7].

Уривок, присвячений опису традиції успадкування влади у скіфів (Геродот. Історія, IV, 78)

Згодом, за деякий час Аріапейта підступно вбив Спаргапейт, цар агатірсів, і Скіл одержав царську владу і разом із нею і жінку свого батька, яку звали Опойя. Ця Опойя була скіф'янкою і від неї народився Орік, син Аріапейта.[8]

Примітки. Джерела. Посилання

  1. ↑ укр. Геродот, Мельпомена, 78
  2. ↑ (рос.)П. О. Карышковский. Монеты Ольвии, Киев, Наукова Думка, 1988, с. 45
  3. ↑ (рос.)Н. И. Николаев, И. А. Снытко. Некоторые вопросы социально-политической истории Ольвии второй половины V — первой половины IV вв. до н.э. Ольвийские древности. К., 2009.
  4. ↑ (рос.)Р. Исмагил (Уфа). Кто наследовал Октамасаду? Международные отношения в бассейне Черного моря в древности и в Средние века. Материалы IX Международной научной конференции 25-30 мая 1998 г. Ростов-на-Дону, 2001 г. Стр. 32-34
  5. ↑ В. А. Ромашко, С. А. Скорий. Скіфський аристократичний курган Близнюк 2. Археологія, № 4, 2010 р.
  6. ↑ (рос.) Алексеев А. Ю. Хронография Европейской Скифии VII—IV веков до н.э. ИГЭ, Санкт-Петербург, 2003
  7. ↑ (рос.)Кулланда С. В. Раевский Д. С. Эминак в ряду владык Скифии // ВДИ . — № 1 . — 2004 .
  8. ↑ грец. Hρόδοτος Ἁλικαρνησσέος Ιστορίης, IV, 78