Опеньок осінній справжній

Опеньок осінній справжній

Біологічна класифікація
Царство: Гриби (Fungi)
Відділ: Базидіоміцети (Basidiomycota)
Клас: Гомобазидіоміцети (Homobasidiomycetes)
Порядок: Агарикальні (Agaricales)
Родина: Physalacriaceae
Рід: Armillaria
Вид: Опеньок осінній справжній
Біноміальна назва
Armillaria mellea
(Vahl) P.Kumm. (1871)
Синоніми
*Agaricus melleus Vahl (1790)
  • Agaricus sulphureus Weinm.
  • Armillaria mellea var. glabra Gillet (1874)
  • Armillaria mellea var. maxima Barla (1887)
  • Armillaria mellea var. minor Barla (1887)
  • Armillaria mellea var. sulphurea (Weinm.) Fr. (1879)
  • Armillariella mellea (Vahl) P.Karst. (1881)
  • Clitocybe mellea (Vahl) Ricken (1915)
  • Lepiota mellea (Vahl) J.E.Lange (1915) 
Посилання
Вікісховище: Armillaria mellea
EOL: 1029436
NCBI: 47429
MB: 190066
IF: 190066

Опеньок осінній жовтий (Armillaria mellea (Vahl. ex Fr.) Kumm., Armillariella mellea (Vah1. ex Fr.) Karst.)  — гриб роду Armillaria. Часто ототожнюється з опеньком осіннім.

Місцеві назви — підопеньок, козир. Класифікація грибів неоднозначна. Близько десяти різних видів грибів ототожнювались як один — Armillaria cf. mellea.

Будова

Шапинка гриба 2-8(15) см у діаметрі, напівкуляста, згодом плоскорозпростерта, іноді з горбом у центрі, буро-жовта, жовтосіро-коричнювата або рудувато-коричнювата, темнолуската, особливо в центрі, по краю з пластівчастими залишками загального покривала. Шкірка легко знімається. Пластинки трохи спускаються на ніжку, білуваті, далі світло-бежеві, рожевувато-кремові, червонувато-коричнюваті. Спори 7-9(10) × 5-7 мкм, безбарвні, еліпсоподібні, гладенькі[1].

Ніжка 5-10(18) × 0,4-2,5 см, щільна, з віком жорстка, вгорі білувата, нижче — кольору шапки або темніша, пластівчастолуската, з часом майже гола, з білуватим нестійким кільцем. М'якуш білий, приємний на смак і запах.

Поширення

Зустрічається по всій Україні, загалом поширений у всій голарктичній області світу. Росте у листяних і хвойних лісах, садах, на пеньках, стовбурах, корінні дерев та чагарників великими, тісними групами; паразит. Вражена міцелієм опенька деревина світиться у темряві.

Використання

Збирають у вересні — листопаді. Загалом добрий їстівний гриб[2], хоча не всі його однозначно сприймають.[3]

Використовують після 20-хвилинного відварювання (відвар злити). Смажать, сушать, маринують, засолюють. У поодиноких випадках при вживанні може викликати розлад травлення.[4]

Розміри і забарвлення гриба дуже мінливі, тому, збираючи його, треба звертати увагу на колір пластинок, щоб помилково не взяти отруйний сірчано-жовтий несправжній опеньок.

Необхідно враховувати, що в опеньку містяться речовини (природа їх ще не встановлена), які при частому вживанні цього гриба можуть викликати більш-менш тяжке захворювання. В Україні реєструвалися випадки отруєння недостатньо відвареним опеньком при вживанні його протягом декількох днів. Причиною може бути отрута, присутня у грибі в незначній кількості, яка може накопичуватися в печінці й викликати захворювання при досягненні критичної кількості[2].

Див. також

Примітки

  1. ↑ Опеньки. Архів оригіналу за 27 березня 2023. Процитовано 9 листопада 2022.
  2. ↑ а б Зерова М. Я. Атлас грибів України, 1979.
  3. ↑ Davis, R. Michael; Sommer, Robert; Menge, John A. (2012). Field Guide to Mushrooms of Western North America. Berkeley: University of California Press. с. 134—135. ISBN 978-0-520-95360-4. OCLC 797915861.
  4. ↑ Gminder, Andreas; Böhning, Tanja, ред. (2014). Welcher Pilz ist das? über 450 Pilzarten aus ganz Europa kennenlernen und sicher bestimmen. KosmosNaturführer. Stuttgart: Kosmos. ISBN 978-3-440-13748-2.

Джерела

  • Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: Урожай, 1979.
  • Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Козьяков С. М. Гриби: їстівні, умовно їстівні, неїстівні, отруйні. — Київ : Урожай, 1979. — 232 с.
  • Фотинюк, Фелікс Іванович. Гриби. — Львів : Книжково-журнальне видавництво, 1961. — 184 с.
Commons
Commons
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Опеньок осінній справжній