Омська ТЕЦ-4

Омська ТЕЦ-4
55°05′02″ пн. ш. 73°12′44″ сх. д. / 55.084° пн. ш. 73.2123° сх. д. / 55.084; 73.2123
Країна Росія
РозташуванняОмськ
Введення в експлуатаціюпочинаючи з 1965 (перша черга), 1968—1978 (друга черга)
Вид паливавугілля
Котельні агрегати1 паровий Барнаульський котельний завод БКЗ-320-140 (котел 4), 1 паровий Барнаульський котельний завод БКЗ-320-140 (котел 5, виведений з експлуатації), 5 парових Барнаульський котельний завод БКЗ-420-140 (котли 7 — 9, 11 та 12), 1 паровий Барнаульський котельний завод БКЗ-420-140 (котел 10, виведений з експлуатації), 2 водогрійні (виведені з експлуатації)
Турбінивсі парові, 1 Ленінградський металічний завод Р-50-130/15 (турбіна 4), 1 Ленінградський металічний завод Р-50-130/15 (турбіна 5, виведена з експлуатації), 2 Уральський турбінний завод Т-100-130 (турбіни 6 та 7), 1 Уральський турбінний завод Р-100-130 (турбіна 8, виведена з експлуатації), 1 Уральський турбінний завод ПТ-135/165-130/15 (турбіна 9)
Електрогенератори1 Сибелектроважмаш ТВФ-60-2 (генератор 4), 2 Сибелектроважмаш ТВФ-120-2 (генератори 6 та 7), 1 Електросила ТВВ-165-2УЗ (генератор 9)
Встановлена електрична
потужність		385 (1978), 385 (2017)
Материнська компаніяІнтер РАО
ідентифікатори і посилання
Омська ТЕЦ-4. Карта розташування: Росія
Омська ТЕЦ-4
Омська ТЕЦ-4
Мапа

Омська ТЕЦ-4 — теплова електростанція в Омській області Росії.

Перший котел та турбіну ТЕЦ ввели в дію у 1965 році, всього ж в межах першої черги запустили три постачені з Чехословаччини парові турбіни потужністю по 50 МВт.

З 1968 по 1982 роки стали до ладу ще дев'ять парових котлів, з них щонайменше два виробництва Барнаульського котельного заводу типу БКЗ-320-140 продуктивністю по 320 тонн пари на годину (станційні номери 4, 5) та щонайменше шість типу БКЗ-420-140 продуктивністю по 420 тонн пари на годину (номери 7 — 12). Це дало змогу доповнити ТЕЦ ще шістьома паровими турбінами:

  • двома виробництвами Ленінградського металічного заводу типу Р-50-130/15 потужністю по 50 МВт (станційні номери 4 та 5);
  • двома введеними в 1971 та 1972 роках турбінами від Уральського турбінного заводу типу Т-100-130 потужністю по 100 МВт (номери 6 та 7);
  • однією виробництва Уральського турбінного заводу типу Р-100-130 потужністю 100 МВт (номер 8);
  • однією від Уральського турбінного заводу типу ПТ-135/165-130/15 потужністю 135 МВт (номер 9).

Таким чином, загальна електрична потужність станції досягнула 685 МВт. Також є інформація, що теплову потужність збільшили за рахунок двох водогрійних котлів.

З плином часу застаріле обладнання виводили з експлуатації. Першими через нестачу запасних частин вивели турбіни чехословацького виробництва. У 2011-му зупинили турбіну № 5, також станом на 2017-й вивели котли № 5 та № 10. У 2015-му турбіну № 8 поставили на довгострокову консервацію.

Таким чином, станом на 2017 рік електрична потужність ТЕЦ (без законсервованого обладнання) рахувалась як 385 МВт.

Станція розрахована на спалювання вугілля. Наприкінці 1980-х в район Омська по трубопроводу СРТО – Омськ почав надходити природний газ, проте на ТЕЦ-4 на нього перевели лише один з котлів.

Для видалення продуктів згоряння призначено два димарі, один з яких сягає висоти 258 метрів.

Видача продукції відбувається під напругою 110 кВ.[1][2][3][4][5][6]

Примітки

  1. ↑ Калужский М.Л., Сараев А.Р. Экономика Западной Сибири: Омская область: Топливно-энергетический комплекс. www.aup.ru. Процитовано 27 березня 2024.
  2. ↑ История и перспективы омской электро- и теплоэнергетики. cyberleninka.ru. Процитовано 27 березня 2024.
  3. ↑ library/get_file (PDF).
  4. ↑ Теплотехническая часть системы локального автоматического выделения Омской ТЭЦ-4 на сбалансированный энергорайон при дефиците мощностей в Омском регионе (АВСН-Т). www.avalonelectrotech.ru (рос.). Процитовано 27 березня 2024.
  5. ↑ Omsk CHP-4 power station. Global Energy Monitor (англ.). Процитовано 27 березня 2024.
  6. ↑ skysibir.livejourna.