Одеський національний технологічний університет (ОНТУ) — один з найбільших ВНЗ Одеси і України, якому присвоєний IV рівень акредитації. За більш 100-річну діяльність підготував понад 60 тисяч фахівців, серед яких близько 2 тисяч випускників — громадяни з 75 країн світу.
Першим і єдиним у країні вищим навчальним закладом зернопереробного профілю став технікум технології зерна й борошна, відкритий 22 червня1922 року на базі Одеського млиново-технічного училища. 1922 року керуючим технікуму був призначений видатний фахівець, інженер-борошномел, професор К. А. Богомаз та керував ним до 1929 року.
До викладацького складу технікуму входили відомі фахівці-професори К. И. Дебу (органічна хімія), В. Н. Пінегин (гідравліка й гідравлічні установки), А. І. Пріббе (теплотехніка), І. Л. Сербінов (мікробіологія). Навчальні заняття проходили в будинку колишнього млиново-технічного училища (вул. Московська, 24). В 1924 році технікум тимчасово перебуває в будівлі гімназії Файга (вул. Щепкина, 5).
В 1925 році колектив технікуму поповнився висококваліфікованими фахівцями борошномельної справи професорами В. Я. Гіршсоном, Л. В. Мінаєвим, Г. Д. Домбровським і іншими. В 1928 році технікум був перетворений в Одеський політехнікум технології зерна й борошна із трьома факультетами: технологічним, механічним і хлібопекарним. У складі викладачів були професори К. А. Богомаз, В. Я. Гіршсон, Н. Н. Васильєв, Б. А. Николаїв, Н. Н. Зарембо-Падичанский, А. І. Пріббе, кваліфіковані викладачі: П. Г. Демідов, Н. И. Озолін, Г. Д. Домбровський, К. М. Панченко й інші.
Політехнікум в 1929 році був реорганізований в інститут технології зерна й борошна імені Й. В. Сталіна. Його директором став молодий інженер Л. М. Ланда. В інституті функціонувало п'ять факультетів: технологічний, механічний, хлібопекарний, комбікормовий і інженерно-організаторський. У 1930-1931 роках були створені хімічний факультет, вечірній інститут, заочний сектор, екстернат (заочний факультет) і курси підвищення кваліфікації технічних працівників.
В 1938 році інститут очолив його випускник 1931 року, к.т.н. доцент С. М. Золотарьов. В 1938 році до аспірантури було прийнято 19 осіб. На початок 1940/41 навчального року в інституті навчалося 845 студентів (навчання велося українською та російською мовами). Викладачів було 157 осіб, з них 4 професори й 30 доцентів.
Найважливішою віхою в історії інституту став 1969 рік. У результаті реорганізації двох одеських вищих навчальних закладів — Одеського технологічного інституту (ОТІ) і Одеського інституту харчової й холодильної промисловості (ОІХХП) був утворений фактично новий, найбільший у країні інститут харчового профілю. В 1970 році Рада Міністрів України перейменувала новий інститут в Одеський технологічний інститут харчової промисловості ім. М. В. Ломоносова. У такій якості інститут проіснував до 20 листопада1994 року, коли йому був присвоєний статус Академії.[4] Із цього часу виш став іменуватися — Одеська державна академія харчових технологій (ОДАХТ). З 18 серпня 2021 має назву Одеський національний технологічний університет.[5]
Корпуси і кампуси
9 навчальних корпусів, обчислювальний центр, Інститут культури та мистецтв, студентський клуб, науково-технічну бібліотеку, 6 читальних зали, 8 гуртожитків, кафе, буфети, сучасний спортивний комплекс зі спортивними залами та плавальним басейном, санаторій-профілакторій, спортивно-оздоровчий табори на березі Чорного моря, в Одеській області та у селищі Саврань.
З серпня 1997 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України, Одеський механіко-технологічний технікум Міністерства заготівель УРСР перейшов до складу Міністерства освіти і науки України та продовжив свою діяльність в якості структурного підрозділу Одеської державної академії харчових технологій. У 1998 році в технікумі відкрито підготовку молодших спеціалістів за спеціальністю «Виробництво м'ясних продуктів», а у 2000 році за спеціальностями — «Виробництво молочних продуктів» і «Бродильне виробництво і виноробство». Від 4 жовтня 2017 року — Механіко-технологічний коледж ОНАХТ.[6]
Факультети
Факультет автоматизації та робототехніки
Готує бакалаврів, фахівців і магістрів за спеціальністю «Автоматизоване управління технологічними процесами», у тому числі за науковим напрямком «Автоматизація й компютерно-інтегровані технології».
Факультет технологічного устаткування й технічного сервісу
Готує бакалаврів, фахівців і магістрів за фахом «Устаткування переробних і харчових виробництв». При цьому фахівці й магістри можуть проходити підготовку за специализаціями:
устаткування для зберігання й переробки зерна;
устаткування хлібопекарних, макаронних і кондитерських виробництв;
устаткування харчових виробництв;
устаткування для переробки риби й рибопродуктів.
Факультет технології зерна і зернового бізнесу
Готує бакалаврів, фахівців і магістрів за двома спеціальностями: — Підприємництво торгівля та біржова діяльність;
освітні програми: — економіка підприємства; — міжнародна торгівля зерном; — харчові технології
освітні програми:
«Технології зберігання і переробки зерна»;
«Технології хліба, кондитерських, макаронних виробів і харчоконцентратів».
Спеціалісти і магістри спеціальності «Технології зберігання й переробки зерна» можуть проходити підготовку за однією із восьми спеціализацій:
технології первинної обробки і зберігання зерна;
технології виробництва борошна;
технології виробництва крупи та інших зернових продуктів;
технології комбікормового виробництва;
технологія біопалива;
технологія продуктів швидкого приготування
технологія преміксів
автоматизоване проектування підприємств.
Спеціалісти і магістри спеціальності «Технології хліба, кондитерських, макаронних виробів і харчоконцентратів» можуть проходити підготовку за однією з п'яти спеціализацій:
технологія хліба;
технологія кондитерських виробів;
технологія макаронних виробів;
технологія харчоконцентратів;
технологія кави і кавових напоїв;
технологія чаю.
декан факультету Соц Сергій Михайлович
Факультет технології й безпеки харчових продуктів та екологічного менеджменту
Готує бакалаврів, фахівців і магістрів за трьома спеціальностями:
«Технологія зберігання, консервування й переробки м'яса»;
«Технологія зберігання, консервування й переробки молока»;
«Екологія й охорона навколишнього середовища й збалансоване природокористування».
Факультет інноваційних технологій харчування й ресторанного сервісу
Готує бакалаврів, фахівців і магістрів за спеціальностями:
«Технологія харчових продуктів оздоровчого й профілактичного призначення»;
«Технологія харчування»;
«Технологія бродильних виробництв і виноробства»;
«Технологія зберігання, консервування й переробки плодів і овочів»;
«Технологія зберігання, консервування й переробки риби й морепродуктів».
Вадатурський Олексій Опанасович — генеральний директор, основний власник ТОВ СП «Нібулон», Лауреат Державної премії України в галузі архітектури за архітектуру перевантажувального терміналу сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН» у місті Миколаєві.
Афанасьєв Валерій Андрійович — д.т.н., професор, голова правління Державної установи «Всеросійський науково-дослідний інститут комбікормової промисловості».
Багішвілі М. Г. — к.т.н., директор Грузинського НДІ комбікормів.
Буркинський Борис Володимирович — д.е.н., професор, академік НАН України, директор Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень.
Буценко Іван Миколайович — голова правління ПАТ «Укрелеваторпром».
Гавриленко Н. Д. — голова планово-економічного управління Міністерства хлібопродуктів УРСР.
Гулієв Роберт Рубеновіч — к.т.н., генеральний директор ТМ «Вина Гулієвих».
Дамдіни С. — к.е.н., міністр харчової та легкої промисловості Монголії.
Дільмагомбетов Ш. Н. — к.т.н., завідувач кафедри Алматинского політичного інституту.
Загоруйко Віктор Афанасійович — д.т.н., професор, заступник директора Національний інститут винограду та вина «Магарач».
Зелінський Г. С. — к.т.н., генеральний директор Всеросійського науково-виробничого об'єднання «Зернопродукт», один з організаторів розробки нового покоління рециркуляційних зерносушарок типу РД-2×25.
Іоргачов Дмитро Васильович — генеральний директор ПАТ «Одескабель».
Маштакова Алла Євгенівна — голова правління ЗАТ «Одесакондитер».
Рєзник В'ячеслав Григорович — заступник міністра економіки АРК.
Рибчинський Родіон Станіславович — головний редактор журналу «Зберігання і переробка зерна».
Семенюк Володимир Каленикович — директор Кишинівського КХП, заступник Міністра заготівель Молдавської РСР, заступник Міністра сільського господарства і продовольства України, директор СП ТОВ «Трансбалктермінал».
Тимошин М. Л. — перший заступник міністра хлібопродуктів СРСР.
Шелудько М. Г. — голова планово-економічного управління Міністерства хлібопродуктів СРСР.
Чагаровській Вадим Петрович — Голова Ради директорів Спілки молочних підприємств України, голова ради директорів ТОВ "УК «Терра Фуд» (з листопада 2007 року).
Міністерство аграрної політики України визначило Одеську національну академію харчових технологій провідним профільним вищим навчальним закладом України з підготовки фахівців для харчової та зернопереробної промисловості, а також провідним науковим центром з дослідження проблем зберігання і переробки зерна, створення нових продуктів функціонального і оздоровчого харчування (лист Мінагрополітики України № 37-18-1-15/4375 від 20.03.2009 року).
За значні здобутки у справі підготовки висококваліфікованих фахівців і наукові досягнення колектив ОНАХТ нагороджений Грамотою Кабінету Міністрів України (2007 рік).
У 2011 році за загальним рейтингом найкращих ВНЗ України «Компас-2011» (за оцінкою роботодавців) академія посіла 7 місце.
У 2012 році журналом «Гроші» опубліковано зарплатні рейтинги українських вузів, з економічних спеціальностей ОНАХТ посіла 25 місце, а з технічних спеціальностей — 10 місце.
↑К открытию школы мукомолов//Одес. Листокъ. 1902. 6 авг. С. 3; 18 сент. С. 3
↑. Про надання ОТІХП статуту Одеської державної академії харчових технологій: Пост. кабінету Міністрів України «Про вдосконалення мережі вищих навчальних закладів» № 244 від 20.04.94 р. // Уряд. кур'єр. — 1994. — 7 травня. — № 71. — С. 10.
Ангелов Г. В., Егоров Б. В., Жуковский Э. И. и др. История Одесской Государственной академии пищевых технологий (1902—2002) / Под ред. Захарова Н. Д. — Одесса: Астропринт, 2002. — 208 с. — ISBN 966-549-787-1(рос.)