У 1541 році відбулася одна зі спроб ерцгерцога Фердинанда завоювати усю Угорщину і підкорити її Габсбургам, проте вона була невдалою[3].
У 1552 році османи здобули фортеці Тімішоара та Сольнок. Після цього вони звернули увагу на місто Егер на півночі Угорщини, яким володіли Габсбурги. До того ж, Егер був важливим пунктом, з якого починалися дії угорських визволителів. Егер захищав решту Північної Угорщини, зокрема місто Кошиці, з якого надходила величезна кількість срібла та золота. Тому взяття Егера було доцільним як економічно, так і політично.
Егерський замок розташований на схід від міста на пагорбі. З нього добре спостерігати ситуацію на південь та захід від міста. Замок добре укріплений. Він складається з двох частин — внутрішньої та зовнішньої. Замок має шість бастіонів. Стіни фортеці залягали глибоко в землю, через що жодна зі спроб за допомогою тунелів і пороху підірвати замок не були вдалими.
Для взяття Егера османський султан Сулейман I Пишний направив військо на чолі з Кара Ахмед-пашею та Соколлу Мехмед-пашею. До них приєднався загін бейлербеяБуди Хадима Алі-паші. Загальні сили османів становили від 30 до 40 тисяч осіб.
Місто обороняв гарнізон Егерського замку на чолі з Іштваном Добо. Сили захисників становили 2100—2300 воїнів[4].
Перебіг
Османське військо підійшло до Егера9 вересня1552 року. За допомогою 16 важких та 150 менших гармат османи почали обстріл замкових стін[2]. Захищали місто за допомогою 6 великих та десятка менших, а також 300 окопних гармат.
Починаючи з 17 вересня протягом 12 днів османи безперервно обстрілювали фортецю. 29 вересня внаслідок штурму було захоплено замкову вежу. Тоді ж за наказом Іштвана Добо її було зруйновано захисниками власними гарматами.
Другий штурм Егерського замку почався 4 жовтня, коли вибухнула більша частина пороху, який зберігався у фортеці. Штурм був невдалим[5].
Ранні морози, хвороби, голод погіршували становисько османів. 12 жовтня відбувся третій штурм замку, який також закінчився поразкою. Під час боїв угорський гарнізон відчайдушно боронив замок. Четвертий штурм відбувся 13 жовтня. Османи зазнали дуже великих втрат. Через це у таборі турків відбувся яничарський бунт. Яничари виступали проти подальшої облоги через усі негативні обставини, що склалися навколо них. Перевезенням тіл загиблих османських воїнів займалися три дні[6].
18 жовтня відступили сили Кара Ахмед-паші та Соколлу Мехмед-паші. Наступного дня відступив Хадим Алі-паша.
↑ абMagyarország hadtörténete, Zrínyi katonai kiadó, Budapest 1985. szerk.: Liptai Ervin ISBN 963-326-337-9
↑Коротка історія Угорщини / Ласло Маккаї … [та ін.] ; редактор: Петер Ганак ; редактор та упорядник українського видання: Іштван Удварі ; Педагогічний інститут імені Дьордя Бешшеньеї, Кафедра української і русинської філології. — Ніредьгаза: [б.в.], 1997. — 222 с. — ISBN 963717088X.