Перекриття́ Новотного фі́нське-1 — ідея в шаховій композиції, яка являє собою одну із форм перекриття Новотного. Суть ідеї — спроба, в якій створено дві загрози спростовується ходом пішака, який включає свої фігури — туру і слона. В новій фазі щоб не було цього спростування, пішак забирається і в варіантах почергово проходять мати з використанням перекриття Новотного.
Історія
Ця ідея може розглядатись як різновид вираження перекриття Новотного. Цей задум дещо відмінний від базового класичного перекриття Новотного.
На початку 30-х років ХХ століття ідея чеського проблеміста Антоніна Новотного (22.08.1827 — 09.03.1871) зацікавила шахових композиторів з Фінляндії, і при вираженні його ідеї знайшли інший підхід для втілення в задачі його задуму.
Для вираження ідеї потрібно дві фази. В початковій позиції слон і тура перекриті своїм пішаком і під час хибного ходу виникають дві загрози мату на перекритих тематичних лініях, але ходом пішака цей хибний хід спростовується. В наступній фазі тематичний пішак, який стоїть на полі перекриття забирається, щоб не було спростування пішаком і проходять мати на перекриття Новотного.
Оскільки ідею запропонували фінські проблемісти, і існує ще один задум фінських шахових композиторів, пов'язаний з перекриттям Новотного,то ця ідея дістала назву — перекриття Новотного фінське-1, саме така назва ідеї вказується в книзі J. Valladäo Monteiro «222 Temas #2». Це перекриття є складовою іншої ідеї — перекриття Новотного азербайджанське.
Це є один із варіантів міжнародного позначення фігур. Використовується для запису розставленої на шахівниці позиції, ходів розв'язку, ілюзорної чи хибної гри шахової задачі, а також запису ходів шахової партії.
↑Позначення: К — король, D — ферзь, T — тура, L — слон, S — кінь
Джерела
Словарь терминов шахматной композиции / Авт.-сост. Басистый М. Б. — К. : Книга, 2004. — С. 209. — ISBN 966-96424-0-1.(рос.)
Література
J. Valladäo Monteiro. 222 Temas #2. — Rio de Janeiro, Brasil, 1967. — P. 157.(порт.)
Зелепукин Н. П. Словарь шахматной композиции. — К. : Здоров'я, 1985. — С. 159.(рос.)