Непозбу́вна бенте́га — мем, що набув значного поширення у 2017 році після виходу українського перекладу роману «Маг»Джона Фаулза у видавництві «КСД», де це словосполучення вперше вжив перекладач Олег Король. За словами письменника Андрія Любки, виникнення цього мему є «символом живучості української мови», оскільки показує що українська мова здатна творити нове словництво, у тому числі популярні меми на кшталт «непозбувна бентега».[1]
Історія виникнення мему
Вперше мем використано на фейсбуку 12 січня 2017 року в обговоренні теми якості перекладів і видань художніх творів. Автор словосполучення — перекладач «Мага» Олег Король.
Мем «непозбувна бентега» дуже швидко набув популярності і за обсягом дискусій, обговорень і жартів досяг такого ж поширення, як і один з очевидних лідерів 2016 року — «Горішні Плавні». Одним з ключових приводів стали жартівливі дискусії про введення інституту «мовних патрулів» на розвиток проєкту «Закону про державну мову» № 5670, поданого на розгляд парламенту 19 січня.
Історію цього мему досить докладно описано у матеріалі Марини Однорог «#Непозбувнабентега — родом із вінницької книгарні»[2]: першим, хто звернув увагу інтернет-спільноти на мовні особливості українського «Мага», став консультант книгарні «Є» Сергій Рибницький, а далі ті пости помітила поетеса Ніка Новікова.
Реакція суспільства
Як зазначено на сайті «Читомо.com», «У соціальних мережах не вщухають суперечки щодо нового проєкту „Вавилонської бібліотеки“ — перекладу роману Джона Фаулза „Маг“, який видали у „Клубі Сімейного Дозвілля“. Подія спричинила дискусію, що загострила увагу на кадровій готовності ринку в контексті перекладів та редагування, а також — професійну етику. Читомо зібрало відгуки користувачів про видання.»[3].
Приклади вживання
Приклади вживання виразу:
«Гаррі оповила непозбувна бентега через відсутність вісток від свого хрещеного батька та друзів» // Перше вживання виразу «непозбувна бентега» в Українській Вікіпедії 17 січня 2017 року у статті «Гаррі Поттер і Орден Фенікса (фільм)»;
«Колись в Україні, може, навіть знімуть кримінальну драму „Непозбувна бентега в Горішніх Плавнях“» // Захід.net, 18 січня 2017 //[4];
«Лавров розповів про непозбувну бентегу після заяви Порошенка» // Українська правда, 23 січня 2017 р.[5];
« — Ти збентежений? — Так. Добре слово. Саме так. Якась… непозбувна бентега». // Український переклад роману Ніла Ґеймана «Американські Боги», 2017[6]
Вживання слова «бентега» в літературі
У своєму романі Собор, виданому вперше у 1968 році, Олесь Гончар вжив слово «бентега» (Уже минула його, коли він, відчувши якусь бентегу, окликнув: — Дочко, а вернись-но сюди)[7]
У 1970-их Василь Стус написав вірша «І ніч ночей, і стогін паровозів» де вжив слово «бентега» (Грудних бентег — ані передихнути, зажеврів жаль моїх старих батьків)[8]
У своєму романі «Синьоока Тивер», вперше надрукованому у 1983 році, Дмитро Міщенко вжив слово «бентега» (Бачила, князь Волот пасе за нею оком. …Це бентежило, а бентега червонила, мабуть, вид, бо прикипів за якимсь разом до того виду очима і не відвів уже їх)[9]
У своєму романі «Яса», вперше надрукованому у 1987 році, Юрій Мушкетик вжив слово «бентега» (А ще вона нагадала, боляче нагадала, що його ждання минулося, що нічого гарного, незвіданого попереду немає і немає довкруж ніяких таємниць. А тільки ж ними живе людина. Вони — у серці, в ньому бентега любові і радість батьківства — дитини на руках.. Його вже справді не жде ніяка бентега, хіба що — бентега смерті в бою)[10]
У 1995 було видано збірку поезій з назвою «Бентега» письменником Євменом Доломаном[11].
У своєму романі «Загальний аналіз», вперше надрукованому у 2010 році, Олександр Ірванець вжив слово «бентега» (Та й запах крові.. вабив і бентежив. Ця бентега ще більше посилилася, коли істота раптом заточилася, похитнулась, зігнулась у попереку…)[12]
Сестринські меми
Одночасно з «непозбувною бентегою» набули поширення інші яскраві меми, що з'явилися завдяки українському перекладу роману «Маг»:
↑роман «Собор» вперше з'явився у січні 1968 року у часописі «Вітчизна» (Олесь Гончар. Собор // Вітчизна. 1968. № 1. стор. 3 — 244), а у лютому роман вийшов книгою у видавництві «Дніпро» в серії «Романи й повісті» (Олесь Гончар. Собор. Київ: Дніпро, 1968. 240 стор. (серія «Романи й повісті»).
↑Вірші періоду 1973—1979 рр., що не ввійшли до збірки «Палімпсести»; // Василь Стус. Твори у 6 томах (9 книгах); Т. 3 кн. 1. Голова редакційної ради: М. Коцюбинська. Львів: Літопис, 1999. 495 стор.
↑* Дмитро Міщенко. Синьоока Тивер. Київ: Радянський письменник, 1983. 431 с.
↑Юрій Мушкетик. Яса: Роман. Київ: Рад. письменник, 1987. 597 стор.