Національна рада Грузії (груз. საქართველოს ეროვნული საბჭო) — перший делегований законодавчий орган, сформований основними політичними партіями та громадськими організаціями Грузії 19 листопада 1917 року під час Російської революції. 26 травня 1918 року Рада проголосила декларацію про незалежність, а після створення Демократичної Республіки Грузія 4 жовтня 1918 року була перейменована на парламент Грузії (საქართველოს პარლამენტი). На зміну парламенту прийшли Установчі збори Грузії, законодавчий орган, обраний на загальнонаціональних парламентських виборах 14 лютого 1919 року.

Національна рада Грузії (NCG) була обрана на Національному конгресі, який відбувся у Державному казначейському театрі у Тифлісі (нині Тбіліський театр опери та балету). Конгрес проходив з 19 по 23 листопада 1917 року. На ньому були присутні 329 делегатів від усіх основних політичних сил Грузії, партій та громадських організацій, профспілок, дворянських зборів і церкви. Це була реакція на більшовицький переворот у Росії, частиною якої формально все ще була Грузія. У Раді переважала Грузинська соціал-демократична (меншовицька) партія, а головою Радою був обраний Акакій Чхенкелі.

Національна рада Грузії спочатку не досягла такого впливу, як подібні структури у вірмен та азербайджанців, і залишалася в тіні Тифліської ради робітничих і солдатських депутатів, де домінував крихкий блок меншовиків і есерів.

26 травня 1918 року Національна рада проголосила незалежність Грузії та взяла на себе роль законодавчого органу республіки. Перед Радою був підзвітний тимчасовий уряд Грузії під головуванням Ное Рамішвілі, а потім Ное Жорданії. 4 жовтня 1918 року Національну раду було перетворено на парламент Грузії, а його головою став Карло Чхеїдзе. Під його керівництвом у лютому 1919 року були підготовлені та організовані загальні вибори до Установчих зборів.^[1][2]

• Collection of documents adopted by the NCG. Regionalism Research Center