Населення Чехії. Чисельність населення країни 2015 року становила 10,644 млн осіб (85-те місце у світі)[1]. Чисельність чехів стабілізувалась і незначно збільшується, народжуваність 2015 року становила 9,63 ‰ (202-ге місце у світі), смертність — 10,34 ‰ (37-ме місце у світі), природний приріст — 0,16 % (185-те місце у світі) .
Природний рух
Відтворення
Народжуваність у Чехії, станом на 2015 рік, дорівнює 9,63 ‰ (202-ге місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,44 дитини на одну жінку (205-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 86,3 % (станом на 2008 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 27,8 року (оцінка на 2011 рік)[1].
Смертність у Чехії 2015 року становила 10,34 ‰ (37-ме місце у світі)[1].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,16 % (185-те місце у світі)[1].
Середній вік населення Чехії становить 41,7 року (34-те місце у світі): для чоловіків — 40,4, для жінок — 43 роки[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 78,48 року (55-те місце у світі), для чоловіків — 75,5 року, для жінок — 81,62 року[1].
діти віком до 14 років — 15 % (819 864 чоловіка, 776 639 жінок);
молодь віком 15-24 роки — 10,23 % (559 108 чоловіків, 529 598 жінок);
дорослі віком 25-54 роки — 43,7 % (2 387 303 чоловіка, 2 264 774 жінки);
особи передпохилого віку (55-64 роки) — 13,06 % (673 060 чоловіків, 717 296 жінок);
особи похилого віку (65 років і старіші) — 18,01 % (791 823 чоловіка, 1 125 377 жінок)[1].
Шлюбність — розлучуваність
Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 4,4; коефіцієнт розлучуваності — 2,9; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 66 (дані за 2010 рік)[2]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 31,4 року, жінки — 28,7 року, загалом — 30 років (дані за 2014 рік)[3].
Розселення
Густота населення країни 2015 року становила 136,5 особи/км² (88-ме місце у світі)[1]. Населення країни розподілене досить рівномірно, з більшою густотою в північних і східних регіонах.
Історична динаміка населення регіонів Чехії (тис. осіб)[4]
Чехія високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 73 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,35 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Прага (столиця) — 1,314 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].
Річний рівень імміграції 2015 року становив 2,33 ‰ (43-тє місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Серед іммігрантів найчисленнішими в Чехії є українці, яких станом на 30 вересня 2010 року проживало в країні 126 521 особа. Проживає також значна кількість словаків (71 676) та в'єтнамців (60 605).
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 10,4 %, протестантизм (чеські брати, гусити) — 1,1 %, не визначились — 54 %, не сповідують жодної — 34,5 % (станом на 2011 рік)[1].
Чехія є однією з найменш релігійних країн світу, за опитуванням 2010 року лише 16 % опитаних чехів задекларували віру у Бога, що є найнижчим показником серед усіх держав Європейського союзу[11][12].
Релігійна динаміка населення Чехії у 1991—2011 роках
Рівень письменності 2012 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок[1].
Державні витрати на освіту складають 4,3 % від ВВП країни, станом на 2012 рік (106-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 17 років, для хлопців — до 16 років, для дівчат — до 18 років (станом на 2014 рік).
Забезпеченість лікарями в країні на рівні 3,71 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 6,8 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року склали 7,4 % від ВВП країни (63-тє місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 2,63 ‰ (216-те місце у світі); хлопчиків — 2,76 ‰, дівчаток — 2,49 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 4 випадків на 100 тис. народжень (79-те місце у світі)[1].
2013 року було зареєстровано 3,4 тис. хворих на СНІД (111-те місце у світі), це 0,05 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (120-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 100 осіб (121-ше місце у світі)[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 29,1 % (21-ше місце у світі)[1].
Санітарія
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 99,1 %, в сільській місцевості — 99,2 %, загалом по країні — 99,1 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2009 рік, дорівнює 1,7 км³ на рік, або 164,7 тонни на одного мешканця на рік: з яких 41 % припадає на побутові, 56 % — на промислові, 2 % — на сільськогосподарські потреби[1].
Соціально-економічне положення
Співвідношення осіб що в економічному плані залежать від інших до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 49,5 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 22,5 %; частка осіб похилого віку — 27 %, або 3,7 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 8,6 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає наступним чином: нижній дециль — 1,5 %, верхній дециль — 29,1 % (станом на 2012 рік)[1].
Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 8,654 млн унікальних інтернет-користувачів (49-те місце у світі), що становило 81,3 % від загальної кількості населення країни[1].
Трудові ресурси
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 5,479 млн осіб (74-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 2,6 %; промисловість і будівництво — 37,4 %; сфера послуг — 60 % (2012)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 6,5 % працездатного населення, 2014 року — 7,7 % (75-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 15,9 %, серед юнаків — 15 %, серед дівчат — 17,1 % (57-ме місце у світі)[1].
Перевалочний пункт для південно-східноазійського героїну, транзитна країна для наркотрафіку латиноамериканського кокаїну до Західної Європи; значний виробник синтетичних наркотиків для внутрішнього споживання; важливий центр відмивання грошей і організованої злочинності; значне споживання екстазі (дані за 2008 рік)[1].
↑Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
(рос.)Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
(рос.)Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
