Населення Гренади. Чисельність населення країни 2015 року становила 110,7 тис. осіб (191-ше місце у світі)[1]. Чисельність гренадців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 16,03 ‰ (120-те місце у світі), смертність — 8,08 ‰ (96-те місце у світі), природний приріст — 0,48 % (161-ше місце у світі) .
Смертність у Гренаді 2015 року становила 8,08 ‰ (96-те місце у світі)[1].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,48 % (161-ше місце у світі)[1].
Вікова структура
Середній вік населення Гренади становить 30,9 року (109-те місце у світі): для чоловіків — 30,9, для жінок — 31 рік[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 74,05 року (125-те місце у світі), для чоловіків — 71,47 року, для жінок — 76,88 року[1].
Густота населення країни 2015 року становила 314,2 особи/км² (46-те місце у світі)[1]. Третина населення острова мешкає в столиці, місті Сент-Джордж, більшість поселень тяжіє до морського узбережжя.
Гренада середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 35,6 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,33 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста держави: Сент-Джорджес (столиця) — 38,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[1].
Річний рівень еміграції 2015 року становив 3,13 ‰ (182-ге місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. (112-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 16 років, для хлопців — до 15 років, для дівчат — до 16 років (станом на 2009 рік).
Забезпеченість лікарями у країні на рівні 0,66 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2006 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 3,5 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 6,1 % ВВП країни (97-ме місце у світі)[1].
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 10,21 ‰ (136-те місце у світі); хлопчиків — 9,59 ‰, дівчаток — 10,9 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 27 випадків на 100 тис. народжень (134-те місце у світі)[1].
Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].
Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 24,6 % (78-ме місце у світі)[1].
Санітарія
Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 99 % населення в містах і 95,3 % в сільській місцевості; загалом 96,6 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 97,5 %, в сільській місцевості — 98,3 %, загалом по країні — 98 % (станом на 2015 рік)[1].
Соціально-економічне становище
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 50,7 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 39,9 %; частка осіб похилого віку — 10,8 %, або 9,3 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2008 року перебувало 38 % населення країни[1]. Дані про розподіл доходів домогосподарств в країні відсутні[1].
Станом на 2012 рік, в країні 11,12 тис. осіб не має доступу до електромереж; 91 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 100 %, у сільській місцевості — 80 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій середній. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 60 тис. унікальних інтернет-користувачів (183-тє місце у світі), що становило 53,8 % загальної кількості населення країни[1].
Трудові ресурси
Загальні трудові ресурси 2013 року становили 59,9 тис. осіб (188-ме місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 11 %; промисловість і будівництво — 20 %; сфера послуг — 69 % (станом на 2008 рік)[1]. Безробіття 2013 року дорівнювало 33,5 %, 2008 року — 25 % (191-ше місце у світі)[1].
↑Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
(рос.)Гренада // Страны и народы. Америка. Общий обзор Латинской Америки. Средняя Америка / Редкол. : отв. ред. В. В. Вольский, Я. Г. Машбиц и др. — М. : «Мысль», 1981. — 333 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
(рос.)Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
(рос.)Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.