Населення Гонконґу. Чисельність населення країни 2015 року становила 7,141 млн осіб (103-тє місце у світі)[1]. Чисельність Гонконґців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 9,23 ‰ (206-те місце у світі), смертність — 7,07 ‰ (131-ше місце у світі), природний приріст — 0,38 % (166-те місце у світі) .
Народжуваність у Гонконзі, станом на 2015 рік, дорівнює 9,23 ‰ (206-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,18 дитини на одну жінку (221-ше місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 79,5 % (станом на 2007 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 29,8 року (оцінка на 2008 рік)[1].
Смертність у Гонконзі 2015 року становила 7,07 ‰ (131-ше місце у світі)[1].
Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,38 % (166-те місце у світі)[1].
Середній вік населення Гонконґу становить 44 років (12-те місце у світі): для чоловіків — 43,2, для жінок — 44,5 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 82,86 року (7-ме місце у світі), для чоловіків — 80,24 року, для жінок — 85,78 року[1].
діти віком до 14 років — 12,11 % (458 458 чоловіків, 406 506 жінок);
молодь віком 15-24 роки — 11,13 % (410 701 чоловік, 383 901 жінки);
дорослі віком 25-54 роки — 46,16 % (1 408 524 чоловіки, 1 887 927 жінок);
особи передпохилого віку (55-64 роки) — 15,26 % (531 684 чоловіки, 557 904 жінки);
особи похилого віку (65 років і старіші) — 15,34 % (516 255 чоловіків, 579 245 жінок)[1].
Шлюбність — розлучуваність
Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 7,8; коефіцієнт розлучуваності — 2,76; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 36 (дані за 2011 рік)[2][3]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб, дорівнює 31,2 року, жінки — 28,9 року, загалом — 30 років (дані за 2011 рік)[4].
Розселення
Густота населення країни 2015 року становила 6940,9 особи/км² (4-те місце у світі)[1].
Урбанізація
Гонконґ надзвичайно урбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 100 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,74 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].
Головні міста країни: Гонконґ — 7,26 млн осіб (дані за 2014 рік)[1].
Річний рівень імміграції 2015 року становив 1,68 ‰ (55-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.
Офіційні мови[5]: китайська (кантонський діалект) — розмовляє 89,5 % населення території, англійська — 3,5 %. Інші поширені мови: китайська (путунхуа) — 1,4 %, інші китайські діалекти — 4 %, інші мови — 1,6 % (дані 2011 року).
Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: еклектика місцевих вірувань — 90 %, християнство — 10 % (станом на 2015 рік)[1].
Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок.
Державні витрати на освіту становлять 3,6 % ВВП країни, станом на 2014 рік (124-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 16 років, для хлопців — до 16 років, для дівчат — до 16 років (станом на 2014 рік).
Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 2,73 ‰ (215-те місце у світі); хлопчиків — 2,96 ‰, дівчаток — 2,46 ‰[1].
Захворювання
Кількість хворих на СНІД невідома, Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].
Соціально-економічне становище
Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 37 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 16,4 %; частка осіб похилого віку — 20,6 %, або 4,8 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я та пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 19,6 % населення країни[1]. Дані про розподіл доходів домогосподарств у країні відсутні[1].
Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 6,066 млн унікальних інтернет-користувачів (61-ше місце у світі), що становило 85 % загальної кількості населення країни[1].
Трудові ресурси
Загальні трудові ресурси 2015 року становили 3,883 млн осіб (93-тє місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: промисловість — 3,8 %; будівництво — 2,8 %; торгівля, ресторани, готелі — 53,3 %; фінанси, страхування, нерухомість — 12,5 %; транспорт і зв'язок — 10,1 %; громадський сектор — 17,1 % (станом на 2013 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 2,9 % працездатного населення, 2014 року — 3,2 % (21-ше місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 9,4 %, серед юнаків — 11,3 %, серед дівчат — 7,8 % (106-те місце у світі)[1].
Незважаючи на енергійні зусилля правоохоронних органів, Гонконґ стикається з серйозними проблемами в царині контролю за транзитом героїну і метамфетаміну; сучасна банківська система забезпечує зручний канал для відмивання грошей; росте використання синтетичних наркотиків власного виробництва, особливо серед молоді[1].
Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)
Гендерний стан
Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):
при народженні — 1,12 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
у віці до 14 років — 1,13 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
у віці 15-24 років — 1,07 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
у віці 25-54 років — 0,75 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
у віці 55-64 років — 0,95 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
у віці старше за 64 роки — 0,89 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
↑Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної та офіційної мов. Державні мови в різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У цьому випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
(рос.)Сянган (Гонконг) // Страны и народы. Зарубежная Азия. Восточная и Центральная Азия / Редкол. : М. И. Сладковский (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1982. — 284 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
(рос.)Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
(рос.)Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
