PROFILPELAJAR.COM

**Напіввічнозелені ліси Орісси**
	Залишки лісів в околицях печери Кандагірі[en]
Екозона	Індомалайя
Біом	Тропічні та субтропічні вологі широколистяні ліси
Статус збереження	критичний/зникаючий
Назва WWF	IM0142
Межі	Мангри Годаварі та Крішни; Вологі листяні ліси Східного Декану; Вологі листяні ліси долини нижнього Гангу
Площа, км²	21 319
Країни	Індія
Охороняється	1599 км² (8 %)
	Розташування екорегіону (фіолетовим)

Напіввічнозелені ліси Орісси (ідентифікатор WWF: IM0142) — індомалайський екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів, розташований на сході Центральної Індії^[2].

Географія

Екорегіон напіввічнозелених лісів Орісси охоплює рівнини на сході штату Одіша, по яким розкидані невисокі пагорби. Майже посередині регіон перетинає річка Маганаді, яка впадає у Бенгальську затоку. На північ і захід від екорегіону поширені вологі листяні ліси Східного Декану, а на північний схід — вологі листяні ліси долини нижнього Гангу. В прибережних районах Одіши поширені мангри Годаварі та Крішни.

Клімат

В межах екорегіону переважає саванний клімат (Aw за класифікацією кліматів Кеппена). На клімат регіону здійснюють значний вплив південно-західні мусони, що дмуть з Бенгальської затоки, які, в поєднанні з горбистим рельєфом регіону, призводять до більшого зволоження регіону, порівняно з рештою Декану. Середньорічна кількість опадів в регіоні становить близько 1500 мм.

Флора

В екорегіоні переважають вологі напіввічнозелені ліси та бамбукові зарості. Основу лісів складають салові дерева (Shorea robusta). Також в них ростуть різні види терміналій^[en] (Terminalia spp.), адінових дерев (Adina spp.), червонокедрів^[en] (Toona spp.), бухананій^[en] (Buchanania spp.), клейстантусів^[en] (Cleistanthus spp.), кротонів (Croton spp.), сизигіумів^[en] (Syzygium spp.), ділленій^[en] (Dillenia spp.) та птероспермумів^[en] (Pterospermum spp.).

Верхній ярус лісів екорегіону складають салові дерева (Shorea robusta), мавпячі хлібні дерева^[en] (Artocarpus lacucha), магнолії чампака (Magnolia champaca), нілгірійські в'язи^[en] (Celtis tetrandra), повстисті бріделії^[sv] (Bridelia tomentosa), бородавчасті бріделії^[sv] (Bridelia verrucosa), п'ятистовпчикові ділленії^[en] (Dillenia pentagyna), індійські сараки^[en] (Saraca indica), індійське манго (Mangifera indica), барвисті стеркулії^[en] (Sterculia colorata) та різні види фікусів (Ficus spp.). Середній ярус характеризується пітраджовими деревами^[en] (Aphanamixis polystachya), цейлонськими залізними деревами^[en] (Mesua ferrea), ланцетолистими фебе^[sv] (Phoebe lanceolata), щитолистими макарангами^[en] (Macaranga peltata), блискучими ліцеями^[sv] (Litsea nitida), а також різними видами поліальтій^[en] (Polyalthia spp.) та глохідіонів^[en] (Glochidion spp.). В підліску переважають вічнозелені чагарники, бамбуки і трави. На пагорбах, де переважають латеритні ґрунти, ростуть сумчасті птерокарпуси^[en] (Pterocarpus marsupium), широколисті аногейсуси^[en] (Anogeissus latifolia), деревоплідні ксилії^[en] (Xylia xylocarpa), еліптичні терміналії^[en] (Terminalia elliptica) та дерева бахеда^[en] (Terminalia bellirica).

Фауна

В межах екорегіону зустрічається близько 60 видів ссавців. Серед великих ссавців, поширених в регіоні, слід відзначити індійських слонів (Elephas maximus), гаурів (Bos gaurus), гірських куонів (Cuon alpinus), ведмедів-губачів (Melursus ursinus) та чотирирогих антилоп (Tetracerus quadricornis). В збережених лісах на вершинах пагорбів мешкають бенгальські тигри (Panthera tigris tigris) та індійські леопарди (Panthera pardus fusca).

В межах екорегіону зустрічається понад 215 видів птахів. Серед поширених в регіоні птахів слід відзначити індійських флоріканів (Sypheotides indicus), чорночеревих змієшийок (Anhinga melanogaster), рожевокрилих фламінго (Phoenicopterus roseus) та орланів-довгохвостів (Haliaeetus leucoryphus).

Збереження

Екорегіон є досить густонаселеним. Тут розташовані найбільші міста Одіши, зокрема Бхубанешвар, Каттак, Пурі, Чхатрапур^[en], Кендрапара^[en] та Бхадрак^[en]. Близько 96 % лісів екорегіону були знищені, а їх території перетворені на сільськогосподарські угіддя та поселення. Значна частина лісів, що залишилися, деградувала внаслідок перевипасу худоби і заготівлі дрів.

Оцінка 2017 року показала, що 1599 км², або 8 % екорегіону, є заповідними територіями^[1]. Природоохоронні території включають: Природний заповідник Балукханд-Конарк^[en], Природний заповідник Чиліка, Слоновий заповідник Чандака^[en] та Природний заповідник Налбана^[en].

Примітки

↑ ^а ^б Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
↑ Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 10 вересня 2023.