Найвища Литовська Рада — тимчасовий революційний уряд, орган вищої виконавчої влади Великого князівства Литовського під час повстання 1794 року. Діяла з 24 квітня до 11 червня 1794 року у Вільнюсі.
Історія
Найвища Литовська Рада була утворена в Вільнюсі 24 квітня 1794 року, після перемоги там повстання. Особи, які увійшли до складу Ради, окремим Актом Повстання Литовського Народу урочисто присягнули на захист себе та Вітчизни. Акт про початок повстання у ВКЛ було зачитано Єжи Белапятровичем у той же день на міському ринку в Вільнюсі.
Також 24 квітня Рада видала Маніфест про приєднання до повстання в Польщі, закликаючи зброєю добувати свободу і громадянську рівність.[1]
Рада складалася з чотирьох депутацій:
- Кримінальний суд (займався покаранням зрадників Вітчизни);
- Депутація забезпечення (займалась потребами повстання);
- Депутація громадської безпеки (займалася запобіганням перешкод повстання);
- Депутація публічної скарбниці (розпоряджалася публічним скарбом і виконувала покладені правом на скарбову комісію обов'язки).
Уповноваженим друкованим засобом Ради була газета «Gazeta Narodowa Wileńska».
Найвища Литовська Рада намагалася вести незалежну литовську національну політику, що призвело до поступового розчарування повстанців. Якуб Ясинський, який 3 травня був призначений Радою комендантом армії ВКЛ (тобто стояв на чолі збройних сил повстанців) [2], мав революційну програму і намір відновити державну незалежність Великого Князівства Литовського.[3] Через відсутність єдності в повстанському керівництві наляканий радикалізмом Ясинського Костюшко відсторонив його від командування. Найвища Литовська Рада була звинувачена в сепаратизмі і розпущена. Це послабило повстання, яке на той момент вже згасала, і в результаті чого російські війська в серпні зайняли Вільнюс.[3]
Склад Ради
До складу Ради входили наступні особи:
Примітки
Посилання
