У 2014—2021 роках тривали судові процеси, в яких Віктора Назарова звинувачували у службовому недбальстві, що призвело до збиття Іл-76 під Луганськом. 2021 року касаційний суд визнав Віктора Назарова невинуватим.[⇨]
Станом на березень 2013 року — перший заступник начальника Головного оперативного управління Генерального штабу ЗС України[3].
Російсько-українська війна
21 травня 2014 року був призначений начальником оперативного штабу АТО. На цій посаді спланував близько 40 операцій, серед яких були заходи з деблокування угрупування ЗС України, яке захищало Луганський аеропорт.[джерело?] Найближчі військові частини ЗС України були розташовані північніше Сіверського Донця, тобто за сто кілометрів від Луганського аеропорту. Тому штабом АТО i була розроблена операція з організації повітряного мосту до Луганська. 17 разів транспортні літаки успішно доставляли вантажі, озброєння й особовий склад з метою створити під Луганськом посилену БТГ, спроможну вести активні наступальні дії. Стратегічно це дозволило б відтягнути частину ворожих сил із району Краматорськ — Слов'янськ, і, головне, створити плацдарм навколо Луганського аеродрому, з якого планувалось здійснити наступ на південний захід у напрямку держкордону до з'єднання з силами, що рухались зустрічно з півдня вздовж держкордону. Це дало б можливість повність блокувати Луганськ, позбавити бойовиків постачання і прикрити державний кордон.[джерело?]
Вночі 14 червня, на третій тиждень активної фази АТО, до аеропорту Луганська прямував конвой із трьох літаків Іл-76 ЗСУ. Після того, як перший літак сів у Луганську, другий літак, — військовий транспортник Іл-76 був збитий при заході на посадку; загинули 9 членів екіпажу і 40 десантників 25 ОПДБр. Штаб АТО в цей день отримав інформацію про можливу наявність ПЗРК у сепаратистів, але, зі слів генерал-майора Назарова, вона була суперечливою i потрапила до нього вже після початку операції із чотирьох транспортних рейсів до Луганська в ніч проти 14 червня[4].
21 червня перший літак повернувся на аеродром базування. Після збиття літака третій борт, який вже був у повітрі, негайно повернув назад. Загибель особового складу внесла корективи в плани АТО: як наслідок, у липні українські війська змушені були з боями й новими втратами пробивати сухопутний коридор через Щастя до Луганського аеропорту.[джерело?] Був встановлений контроль над Георгіївкою, Лутугиним, Новосвітлівкою і Хрящуватим.
18 листопада 2014 року, в День Генерального штабу Збройних Сил України, Генеральна прокуратура України оголосила генерал-майору Віктору Назарову підозру у службовому недбальстві[10], яке призвело до загибелі 49 військових через збиття проросійськими бойовиками військово-транспортного літака Іл-76 над Луганськом. ГПУ зазначила: «Як з'ясувалося, військові посадові особи Збройних сил України та оперативного штабу з управління антитерористичною операцією проігнорували наявну інформацію про активізацію діяльності терористичних угрупувань поблизу аеропорту Луганська, а також наявні в їхньому озброєнні переносні зенітно-ракетних комплекси (ПЗРК) і не вжили заходів щодо безпечної посадки літака в районі проведення антитерористичної операції»[11]. Після цього генерал-майор Назаров потрапив до лікарні з гіпертонічним кризом, і суд не зміг обрати йому запобіжний захід[12]. 25 листопада Печерський районний суд Києва постановив заарештувати генерал-майора Назарова на два місяці, але водночас дозволив йому залишитися на свободі під заставу в розмірі 365 тисяч гривень[13]. Пізніше, суд зменшив заставу до 97 тисяч гривень та й дозволив йому продовжувати виконувати свої професійні обов'язки[14].
27 березня 2017 року генерал-майор Віктор Назаров був визнаний судом винним у загибелі українських військовослужбовців у збитому терористами Іл-76 та засуджений до 7 років позбавлення волі, без позбавлення військового звання генерал-майора[15]. За рішенням суду, моральну шкоду повинно компенсувати Міністерство оборони України. Розмір компенсації — по 500 тис. грн на користь родичів загиблих, але компенсації отримають тільки найближчі родичі — батьки й дружини[16].
11 грудня 2020 року Дніпровський апеляційний суд відхилив апеляцію Віктора Назарова, якого суд першої інстанції засудив до 7 років ув'язнення через службову недбалість, що призвела до збиття літака Іл-76 і загибелі українських військових в 2014 році. Відповідне рішення суд ухвалив, залишивши рішення Павлоградського райсуду області без змін. Віктор Назаров не визнав своєї провини і заявив, що подаватиме на касацію[19].
Рішення Дніпровського апеляційного суду у справі стосовно генерал-майора Збройних Сил України Віктора Назарова прокоментував п'ятий президент України Петро Порошенко:[20][значущість факту?]
... справа Назарова — це прецедент, який може мати далекосяжні наслідки для обороноздатності країни.
30 грудня 2020 року Головнокомандувач Збройних сил України Хомчак Руслан Борисович прокоментував передумови збиття літака Іл-76 поблизу Луганського аеропорту:[22]
... Генерал Назаров, коли виконував обов'язки начальника штабу АТО, думав про те, як захистити країну і зберегти її територіальну цілісність. У 2014 році була дуже важка ситуація й ухвалювалися важкі рішення. Назаров що, на курорт відправляв літаки? У своїх цілях? Ні... Якби Назаров не зробив того, що необхідно, то його звинуватили б уже в цьому, запитали би – чому нічого не зробив. Наприклад, як у Криму, коли всі підняли лапки і пішли без єдиного пострілу. Поки триває війна – ми "заручники". Але народ України, наша держава повинні оцінити це і зрозуміти: ми виконували свої обов'язки. Назаров не збивав літак, це зробила Росія...
— Головнокомандувач Збройних сил України Руслан Хомчак, 30 грудня 2020.
17 травня 2021 року Касаційний кримінальний судВерховного Суду розпочав розгляд касаційної скарги Віктора Назарова у справі про катастрофу Іл-76[23] та 21 травня 2021 року виправдав його, а справу відносно Назарова було закрито в зв'язку з відсутністю в його діях кримінального злочину[24][25].
Нагороди
Орден Богдана Хмельницького III ст. (8 вересня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[26]
Медаль «Захиснику Вітчизни» (20 серпня 2007) — за особливі заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, охорону конституційних прав і свобод людини, мужність і самовідданість, виявлені під час виконання військового і службового обов'язку, та з нагоди 16-ї річниці незалежності України — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності і безпеки Української держави, бездоганне виконання військового і службового обов'язку, високий професіоналізм[27]
