Навчання на прикладахУ машинному навчанні, навчання на прикладах (інколи також навчання на основі пам'яті[1]) — група навчальних алгоритмів, що порівнюють нові приклади з тими, що зустрічалися при попередньому навчанні і зберігаються в пам'яті. Навчання на прикладах іноді називають ледачим навчанням. Ці алгоритми будують гіпотези безпосередньо з навчальних прикладів[2]. Це означає, що складність гіпотези може рости з розміром даних[2]: в найгіршому випадку, гіпотеза — це список n навчальних прикладів і обчислювальна складність класифікації одного нового екземпляра є O(N). Однією з переваг навчання на прикладах, на відмінну від машинного навчання, є його здатність адаптувати свою модель до раніше небачених, нових даних: навчені класифікатори можуть просто зберегти новий екземпляр або викинути старий. Прикладами алгоритмів, що навчаються на прикладах, є метод найближчих k-сусідів, ядрові методи та RBF-мережі[3]. Ці алгоритми зберігають підмножину їх навчальної множини. При передбаченні значення/класу нового прикладу, вони обчислюють відстань або схожість між цим прикладом та тренувальними прикладами, щоб ухвалити рішення. Щоб вирішити проблему використання пам'яті для збереження всіх вхідних прикладів, а також ризику перенавчання на зашумлених даних в навчальній множині прикладів, були запропоновані алгоритми зменшення прикладів[4]. Посилання
Data uk/%D0%9D%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F %D0%BD%D0%B0 %D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%85 Tidak ditemukan |