В межах екорегіону домінує вологий субтропічний клімат (Cfa за класифікацією кліматів Кеппена), який характеризується спекотним, дощовим літом та м'якою зимою. Середня температура в регіоні коливається від 15 °C до 20 °C. Середньорічна кількість опадів коливається від 1000 до 1500 мм, які рівномірно розподілені протягом року.
Флора
Основними рослинними угрупованнями екорегіону є мішані дубово-гікорієво-соснові ліси, в яких домінують різні види дубів (Quercus spp.), гікорі (Carya spp.) та сосен (Pinus spp.). До початку XX століття в цих лісах також росло багато американських каштанів[en] (Castanea dentata), але їх популяція загинула внаслідок грибкової хвороби. Ці дерева все ще продовжують зустрічатися в підліску, але багато каштанів гине від хвороби до того, як досягне верхнього ярусу лісу[4].
Найважливішим фактором, який впливав на формування мішаних лісів до появи в регіоні європейських колоністів, були пожежі, які виникали природним чином, а також внаслідок підпалів, які регулярно здійснювали індіанці. Пожежі забезпечували проростання соснового насіння, а часті невеликі пожежі сприяли відновленню дубів порівняно з конкуруючими листяними породами.
Із заселенням екорегіону європейцями його природний рослинний покрив екорегіону був значно змінений, оскільки велика частина лісів була знищена та перетворена на сільськогосподарські угіддя. Після Другої світової війни багато ферм були покинуті, а на їх місці утворилися вторинні ліси. В екстремальних екологічних умовах покинутих полів сосни випередили широколистяні дерева у конкуренції за місце під сонцем та поживні речовини. Спочатку у вторинних лісах широколистяні види зайняли місце в підліску, однак після того, як у середині 1960-х років соснові насадження були вирубані, листяні насадження зайняли їх місце, випередивши молоді сосни за домінування у верхньому ярусі. Цьому посприяло також зменшення кількості пожеж. Таким чином, структура лісів регіону значно змінилася під впливом людини, що загрожує довгостроковій стійкості багатьох видів, які залежать від пожеж.
Підлісок і трав'яний ярус також змінювався разом із сукцесією лісів. На відкритих, добре освітлених полях переважали злаки та різнотрав'я, однак коли крони сосен та широколистяних дерев почали утворювати лісовий намет, в підліску почали переважати кущі та невисокі дерева, такі як квітучий кизил (Cornus florida), канадське юдине дерево (Cercis canadensis), віргінський яловець (Juniperus virginiana) та американський падуб (Ilex opaca). Серед кущів та трав'янистих рослин, що зустрічаються у підліску вторинних лісів, слід відзначити різні види ожини (Rubus spp.), сумаха (Rhus spp.) та жимолості (Lonicera spp.), а також східний отруйний плющ[en] (Toxicodendron radicans). Загалом в екорегіоні зустрічається 3635 видів місцевих трав'янистих рослин та чагарників, більше, ніж в усіх інших екорегіонах Північної Америки.
Загалом фауна екорегіону вирізняється високим біорізноманіттям, особливо серед земноводних, плазунів та птахів. Регіон є глобальним центром різноманіття для черевоногих молюсків у Північній Америці. Прісноводні екосистеми екорегіону також є одними з найбагатших серед усіх екорегіонів помірних широт.
Збереження
Майже 99 % рослинного покриву екорегіону було значно деградовано або знищено та перетворено на сільськогосподарські угіддя, зокрема на плантації тютюну та арахісу. Більшість лісів регіону наразі є вторинними лісами, які характеризуються низьким біорізноманіттям. Прерії Чорного поясу були повністю знищені. Фрагментація природних ландшафтів є дуже високою. Основною загрозою для збереження залишків природи регіону є вирубка та подальша експлуатація залишків лісів та перетворення їх на соснові насадження. Густота населення в екорегіоні є найвищою на сході США, і процеси урбанізації в регіоні тривають. Тут розташовані такі великі міста, як Ролі, Дарем, Грінсборо, Вінстон-Сейлем, Шарлотт, Грінвілл, Атланта, Мемфіс, Монтгомері, Ричмонд та Балтимор, а також столиця США — Вашингтон.
.jpg)
.jpg)