Перший російський мореплавний міноносець «Взрив», побудований в 1877 (водотоннажність 160 т, швидкість 14,5 вузла — майже 27 км/год.), був озброєний однотрубним торпедним апаратом. Подальший розвиток міноносців привів до створення кораблів з посиленим торпедним озброєнням і кораблів із збільшеним числом гармат підвищеного калібру — так званих міноносців-винищувачів, або контрміноносців.
Одночасно збільшувалася водотоннажність, підвищувалися мореплавні якості міноносця, швидкість до 26—30 вузлів (48,2— 55,6 км/год), удосконалювалося артилерійське і торпедне озброєння. Першим російським міноносцем-винищувачем був «Сокіл», спущений на воду в 1895. Його озброєння: 1 75-мм і 3 47-мм гармати і 2 однотрубних торпедних апарати.
Розвиток міноносців-винищувачів призвів до створення нового типу кораблів міноносців — мінних крейсерів, а потім і ескадрених міноносців, з появою яких (перед початком Першої світової війни) проектування і будівництво міноносців було припинене.
Радянська військова енциклопедія. ЛИНИЯ—ОБЪЕКТОВАЯ // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1978. — Т. 5. — С. 307. — ISBN 00101-134.(рос.)
Література
Тарас А. Е. Торпедой — пли!: История малых торпедных кораблей. — Минск: Харвест, 1999. — 368 с. — ISBN 985-433-419-8.
Эверс Г. Военное кораблестроение = Kriegsschiffbau von H. Evers / Цукшвердт А. Э.. — Л.—М.: Главная редакция судостроительной литературы, 1935. — 524 с. — 3000 экз.
