Монастир святого Антонія Великого — найдавніший у світі монастир, розташований в єгипетській провінції Червоне Море, в Східній пустелі, приблизно за 300 кілометрів від Каїра і в декількох десятках кілометрах від моря. Він займає близько 10 гектарів. Висота стін монастиря сягає 12 метрів. Всередині розташовується сім церков, у тому числі одна стародавня святого Антонія, де покоїться його прах. Вважається, що саме в цих місцях в скельному гроті, вище нинішнього монастиря, вів аскетичне самотнє життя і помер святий Антоній Великий.
Оточений мальовничими горами монастир вважається одним з найкрасивіших в Єгипті. Всередині нього збереглися середньовічні розписи, а в печерах — настінні малюнки.
Статут монастиря дозволяє дати нічліг на одну ніч та їжу гостям, які мають у відповідь допомогти ченцям грішми та харчами.
Преподобний Антоній, батько чернецтва, що отримав від церкви найменування Великий, народився в 251 році в Середньому Єгипті, неподалік від міста Бені-Суейф, в родині заможних християн.
Коли Антонію виповнилося 18 років, батьки його померли. І незабаром, підкоряючись божественному баченню, юнак ухвалив рішення, яке не тільки круто змінило його життя, але й здобуло йому згодом безсмертну славу: він роздав майже весь свій маєток біднякам, залишивши лише невелику частину сестрі, і пішов у пустелю.
Так Антоній став першим християнським відлюдником-ченцем. Але саме пустельне життя з'явилося в Єгипті ще до нашої ери.
Спочатку Антоній жив у печері неподалік від Бені-Суейф, на березі Нілу. Двадцять років провів у повній самоті. Лише двічі на рік самітнику приносили припаси. З часом про нього пішла поголоска, люди стали стікатися до печери. Тоді Антоній перебрався на інший берег річки, подалі від житла.
Але й тут від гостей не було відбою. Відлюдник був не лише вправним проповідником, але й займався лікуванням, і народ з найближчих селищ ішов до нього за зціленням духовним і фізичним.
Деякі із прибульців вирішили оселитися поруч із ним. Так до початку IV століття склалася перша християнська чернеча громада. У 312 році вона перемістилася далеко в пустелю — туди, де й стоїть понині монастир.
Частина сподвижників Антонія побудувала собі нехитрі житла, інші розмістилися в прилеглих печерах. Найбільшу простору печеру, осторонь від джерел води і набагато вище їх, зайняв Антоній. Щоб потрапити в печеру Антонія, треба проробити від монастиря неабиякий шлях. Спочатку з кілометр пройти уздовж скель, а потім піднятися по сходах, що налічує 1150 сходинок.
Монастир
Після смерті Антонія, який прожив згідно з літописами 105 років, навколо печери, де він провів вісімдесят років, був збудований монастир-фортеця, що носить його ім'я.
Після кончини святого місце його самоти стало збирати численних паломників з Сирії, Ефіопії, Єгипту та інших країн, які шукали тут розради і зцілення. В 15-му столітті монастир був покинутий, ченці знову повернулися в його стіни в 17-му столітті. Оскільки монастир розташований у віддаленому від доріг місці, він не піддавався руйнуванням і діяв багато століть.
Сучасність
Навесні 2005 року монастир святого Антонія був закритий на реставрацію. Деякі приміщення в ньому були в аварійному стані, і перебувати там було небезпечно для життя. Реставраторам знадобилося встановлювати нові опори, міняти стелі і покриття для підлоги деяких приміщень. Була створена нова система водопостачання та електрики.
Монастир, в якому зберігаються більше тисячі стародавніх рукописів, був обладнаний спеціальною сигналізацією.
Всього реставрація об'єкта, яка йшла п'ять років, обійшлася державній скарбниці в 14,5 мільйонів доларів. 4 лютого2010 монастир був знову відкритий для відвідувачів.
Ed., Bolman, Elizabeth. 2002. Monastic visions: wall paintings in the Monastery of St. Antony at the Red Sea. Cairo, Egypt: American Research Center in Egypt.
Meinardus, Otto Friedrich August. 1989. Monks and Monasteries of the Egyptian Deserts. Cairo, Egypt: The American University in Cairo Press.
Evetts, B.T.A. (Trans.) Abu Salih the Armenian. 2002. The Churches and Monasteries of Egypt and Some Neighboring Countries. Gorgias Press.
Dalrymple, William. 1998. From the holy mountain: A journey among the Christians of the middle east. New York: H. Holt.
Dunn, Marilyn. 2000. The emergence of monasticism: From the desert fathers to the early Middle Ages. Oxford, UK; Malden, Mass.: Blackwell Publishers.
Gabra, Gawdat, Hany N. Takla, Saint Mark Foundation., and Saint Shenouda the Archimandrite Coptic Society. 2008. Christianity and monasticism in upper Egypt.
McClellan, Michael W., and Otto Friedrich August Meinardus. 1998. Monasticism in Egypt: Images and words of the desert fathers. Cairo, Egypt: American University in Cairo Press.
_2006.jpg)
