Портрет був створений тоді, коли художнику було більше 80-ти років. Це одна із небагатьох картин Белліні на світську тему, як і «Бенкет богів» (Вашингтон, Національна галерея), яка була написана у 1514 році для герцога ФеррариАльфонсо д'Есте. Вибір такої тематики, ймовірно, пояснюється тим, що Белліні почав по-новому сприймати творчість своїх учнів: Джорджоне (1477—1510) та Тіціана (1490—1576). Спроба поєднати пейзаж і фігуру за допомогою світла та створити цілісний, майже мрійливий настрій є типовою для венеційської школи.
Підпис і датування знаходиться на маленькому клаптику паперу знизу праворуч. Ця картина нагадує мотиви Леонардо да Вінчі: від руки зі злегка загнутим мізинцем, що тримає дзеркало, до білосніжного тіла, яке виступає на темному фоні, та блакитних гір удалині, колорит яких поєднується із кольором тканими, що закриває волосся молодої жінки. Така деталь, як скляна ваза, має мотиви фламандського живопису, зокрема Яна ван Ейка (1385/90—1441).
Література
«Музей истории искусства. Вена». Под редакцией Сильвии Боргези = Kunsthistorisches Museum. Vienna. — /Пер. с ит. — М. : ЗАО «БММ», 2007. — 144 с. — (Великие музеи мира) — 3000 прим. — ISBN 978-88-370-2769-8.(рос.)
Вольфганг Прохаска. «Венский музей истории искусств. Живопись». — Лондон : Scala Publishers, 2011. — 128 с. — («Музеи мира») — 7000 прим. — ISBN 978-34-065-2756-2.(рос.)
