Миронівський район
ліквідована адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Колишній район на карті Київська область
Основні дані
Країна:	Україна
Область:	Київська область
Код КОАТУУ:	3222900000
Утворений:	4 січня 1965 року (вперше 7 березня 1923 року)
Ліквідований:	19 липня 2020 року
Населення:	▼ 33 564 (на 1.1.2019)
Площа:	904 км²
Густота:	39 осіб/км²
Тел. код:	+380-4574
Поштові індекси:	08800—08854
Населені пункти та ради
Районний центр:	Миронівка
Міські ради:	1
Сільські ради:	23
Міста:	1
Села:	45
Районна влада
Рада:	Миронівська районна рада
Вебсторінка:	Миронівська районна рада Миронівська районна державна адміністрація
Адреса:	08800, Київська обл., Миронівський р-н, м. Миронівка, вул. Соборності, 58
Мапа
Миронівський район у Вікісховищі

Миронівський район — колишній район в Україні та Українській РСР у 1965—2020 роках із центром у місті Миронівка, що був розташований на території сучасної Миронівської громади Київської області.

Район було утворено у 1965 року у складі Київської області УРСР, а ліквідовано у 2020 році під час адміністративно-територіальної реформи в Україні.^[1] Це був третій період існування Миронівського району із центром у Миронівці. До того район вже утворювався у 1923—1931 та 1935—1962 роках.

У 1966 році територію району було поділено приблизно навпіл: одна частина залишилися у Миронівському районі, а з іншої було утворено Богуславський район. Після того межі району вже не змінювалися.

На 1 жовтня 2013 населення району становило 34 927 осіб, а територія району — 904 км².

1648 року, під час національно-визвольної війни на території Миронівщини, разом із своїм військом перебував Богдан Хмельницький

1845 року Тарас Шевченко відвідав Миронівщину коли навчався в Петербурзькій академії мистецтв. Під час цієї подорожі багато писав віршів, малював портрети селян та краєвиди України. Жив у селі Потоки у панському маєтку та відвідав села Росава та Карапиші.

1858 рік — заснований цукровий завод в період падіння кріпосного права та інтенсивного розвитку цукроваріння в Україні. Завод належав удільному відомству і орендувався «Товариством Романівських цукрових заводів».

1876 рік — побудовано залізничну станцію біля села Миронівка, чим була започаткована сучасна залізнична станція Миронівка.

1898—1902 рр. — у селі Потоки вчителював відомий український письменник Степан Васильченко (Панасенко).

Уперше Миронівський район було утворено у складі Української СРР у березні-квітні 1923 року.^[2][3] Район спочатку входив до Шевченківської (Корсунської) округи Київської губернії УСРР (у 1923—1925 роках), потім до Білоцерківської округи УСРР (у 1925—1930 роках), а потім підпорядковувався безпосередньо центральному уряду УСРР (з 1930 року).^[2][4][5][6]

3 лютого 1931 року район було приєднано до Богуславського району.^[7]

У січні-лютому 1935 року внаслідок розукрупнення районів Миронівський район було відновлено у складі Київської області у нових межах.^[8]

2 серпня 1948 року Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про увічнення пам'яті заступника голови Ради Міністрів Української РСР В. Ф. Старченка» Миронівський район був перейменований на Старченківський.^[9][10]

30 грудня 1962 року район було приєднано до Кагарлицького району.^[11]

4 січня 1965 року внаслідок розукрупнення районів Миронівський район було утворено третій раз знову у нових межах.^[12]

8 грудня 1966 року із Миронівського району було виокремлено Богуславський район,^[13] після чого його межі вже не змінювалися.

Під час реформи децентралізації на території району почали об'єднуватися територіальні громади (відповідні місцеві ради). Зокрема у 2018—2019 роках Миронівська міська рада і 4 сільради району об'єдналися у Миронівську об'єднану територіальну громаду,^[14] а Піївська сільська рада увійшла до Ржищівської об'єднаної територіальної громади утвореної навколо міста обласного значення Ржищева.^[15]

12 червня 2020 року уся територія району була розподілена між Миронівською та Ржищівською громадами. До Миронівської громади увійшли Миронівська міська і 21 сільська рада, а до Ржищівської громади — 3 сільські ради району.^[16]

17 липня 2020 року район було ліквідовано, а Миронівська та Ржищівська громади були включені до новоутвореного Обухівського району Київської області.^[1]

Станом на 2015 рік, до складу району входили Миронівська міська та 23 сільські ради, які об'єднували 46 населених пунктів.^[17]

У 1965–2020 роках до Миронівського району входили наступні ради (за винятком частини, вилученої у 1966 році):

• Миронівська міська (до 1968 — селищна; у 2018 році увійшла до Миронівської ОТГ)

сільські:

Обʼєднані територіальні громади (ОТГ) утворені на частинах району у 2015–2020 роках під час адміністративно-територіальної реформи:

• Миронівська (2018)
• Ржищівська (2018)

Нові територіальні громади утворені на всій території району 12 червня 2020 року (кінець реформи):

• Миронівська
• Ржищівська

До Миронівського району входили місто Миронівка (до 1968 року — смт) і наступні села (за винятком частини, вилученої у 1966 році):

У Миронівці розташовано 8 промислових підприємств, на яких випускають запасні частини до вантажних автомобілів, автобусів, продукти харчування, будівельні вироби. 7 підприємств є переробниками сільськогосподарської продукції: завод по виготовленню круп і комбікормів, крупозавод, завод по виготовленню сухого знежиреного молока, хлібоприймальне підприємство, ВАТ «Кристал-М» (виготовлення цукру), спільне підприємство «Київ-Атлантик».

На початку 90-х років розвивається приватний бізнес. За цей час в районі зареєстровано 74 підприємств недержавного сектора: приватних підприємств 85, товариств з обмеженою відповідальністю 109, акціонерних товариств 28, кооперативів 50, спільних підприємств 5, осіб, які працюють як приватні підприємці 950 осіб.

Основними сферами діяльності даних підприємств є торгово-посередницька діяльність, будівельно-ремонтні роботи, виробництво промислової продукції. Набуває розвитку галузь громадського харчування та сфера побутового обслуговування, як колективної так і приватної форми власності. Серед продукції, що експортується є: сухе знежирене молоко, крупи, цукор, соєва олія та соєвий шрот а також вироби легкої промисловості.

Розподіл постійного населення Миронівського району за віком та статтю за даними перепису 2001 року^[20]:

Стать	Всього	До 15 років	15-24	25-44	45-64	65-85	Понад 85
Чоловіки	18 386	3397	2561	5387	4865	2094	82
Жінки	22 416	3172	2503	5492	6056	4667	526
Статево-вікова піраміда Чоловіки Вік Жінки 82  85 + 526  130  80-84 656  444  75-79 1337  711  70-74 1545  809  65-69 1129  1501  60-64 2213  878  55-59 1111  1238  50-54 1365  1248  45-49 1367  1405  40-44 1459  1347  35-39 1415  1356  30-34 1319  1279  25-29 1299  1147  20-24 1119  1414  15-20 1384  1392  10-14 1296  1128  5-9 1035  877  0-4 841

У районі функціонує: 24 ЗОШ, в яких навчається 5162 учні, 18 дошкільних навчальних закладів, в яких виховується 816 дітей, а також 2 навчально-виховні об'єднання (школа-сад), де налічується 38 дітей, 1 дитячо-спортивна школа, музична школа, будинок дитячої творчості, Миронівська філія Черкаського інституту управління, Маслівський державний аграрний технікум, Миронівський міжшкільний навчальний-виробничий комбінат, на базі якого учні ЗОШ отримують допрофесійну підготовку за професіями: секретар друкарка, водій категорії «В» та «С».

• Храм Різдва Богородиці^[d] (1779-84 рр., с. Тулинці).
• Храм Покрови Пресвятої Богородиці (1904—1911 рр., с. Македони).
• Свято-Михайлівський храм (1863 р., с. Шандра).
• Храм Різдва Богородиці^[d] (1910 р., с. Владиславка)
• Храм Різдва Богородиці (1906—1907 рр., с. Зеленьки, перенесена)
• Свято-Михайлівський храм (1908 р., с. Козин).
• Свято-Миколаївський храм^[d] (1752 р., с. Росава) (церква згоріла 11 липня 1995 року)

• Меморіал радянським воїнам, які загинули під час німецько-радянської війни 1941—1945 років (с. Ходорів)
• Меморіал радянським воїнам, які загинули під час німецько-радянської війни 1941—1945 років (с. Малий Букрин)
• Меморіал радянським воїнам та місцевим мешканцям, які загинули та були розстріляні під час німецько-радянської війни 1941—1945 років (с. Юхни)
• Пам'ятник на братській могилі воїнів Червоної Армії, які загинули під час оборони с. Юхни в липні 1941 р. від німецько-фашистських загарбників (с. Юхни)

• Меморіальна дошка Приймаку Іванові Кузьмовичу — командиру партизанського з'єднання ім. В. І. Чапаєва (с. Юхни)

• Дерев'яний вітряний млин (поч. ХХ ст., с. Яхни)

• Кургани або Козацькі могили (с. Грушів)
• Кургани або Козацькі могили (с. Юхни)

• Василь Батура (1912—1991 рр.) — Герой Соціалістичної Праці, заслужений працівник сільського господарства, працював прокурором Миронівського району, пізніше головою колгоспів — ім. ХХІІ з'їзду КПРС (с. Маслівка) та ім. О. Г. Бузницького (м. Миронівка).
• Петро Борисенко — Герой Соціалістичної Праці, заслужений агроном України, головний агроном колгоспу ім. ХХІІ з'їзду КПРС (с. Маслівка)^[21].
• Олександр Бузницький — Герой Соціалістичної Праці, нагороджений 5 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, очолював колгосп імені Жданова (нині СТОВ ім. О. Г. Бузницького).
• Анатолій Даниленко — академік Української Академії наук національного прогресу, доктор економічних наук, нагороджений орденами «Знак Пошани», Святого Нестора — літописця, «За заслуги» ІІІ ступеня, а також Золотою та двома Срібними медалями ВДНГ СРСР. Народився в с. Карапиші.
• Григорій Денисенко — доктор наук, професор, член кореспондент АН УРСР, Заслужений діяч науки і техніки України, Герой Соціалістичної Праці, ректор Київського політехнічного інституту. Народився в с. Ходорів.
• Василь Ремесло — двічі Герой Соціалістичної Праці, заслужений діяч науки України, Академік АН СРСР і ВАСГН, Лауреат Ленінської і Державних премій СРСР і УРСР, перший директор Миронівського науково-дослідного насінництва і селекції пшениці.

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Миронівського району була створена 41 виборча дільниця. Явка на виборах складала — 67,55 % (проголосували 20 584 із 30 471 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 59,17 % (12 179 виборців); Юлія Тимошенко — 15,88 % (3 269 виборців), Олег Ляшко — 10,58 % (2 178 виборців), Анатолій Гриценко — 5,25 % (1 081 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,73 %.^[22]

• Глущенко В. Шлях крізь сторіччя: роки, події люди: Історія Миронівського району Київської області (1923—2000 рр.). — Миронівка: АТ «Миронівська друкарня», 2000. — 306 с.: іл. — Бібліогр.: с. 303—304.

• Інформація з сервера Верховної Ради^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Миронівський район — економіка району, органи влади, підприємства, селищні ради [Архівовано 21 березня 2013 у Wayback Machine.]
• Миронівський район — Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область у складі УРСР [Архівовано 8 березня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, тома — Історія міст і сіл Української РСР: Київ. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1968., Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф. М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. — К.: Гол. ред. УРЕ, 1971. — 792 с.)
• Сайт депутатів Миронівщини
• Білоцерківськаєпархія УПЦ Миронівське благочиння [Архівовано 15 січня 2011 у Wayback Machine.]

Кагарлицький район	Бориспільський район, Переяслав-Хмельницький район	Черкаська область (Канівський район)
Кагарлицький район		Черкаська область (Канівський район)
Рокитнянський район	Богуславський район