Месемврія (корвет, 1832)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Месемврія (значення).
«Месемврія»
«Корабельна аварія російської ескадри на Абхазькому березі біля річки Соча 30 травня 1838 року», картина У. Каменєва
Історія
Російська імперія
Власник: Чорноморський флот Російської імперії
Будівник: Севастопольське адміралтейство
Закладений: 3 травня 1831
Спуск на воду: 24 квітня 1832
Потоплений: 30 травня 1838
Доля: потрапив у шторм і зазнав нападу черкесів в ніч з 30 на 31 травня 1838
Статус: знищений
Основні характеристики
Тип: корвет
Довжина: 40,53 м
Ширина: 10,72 м
Осадка: 3,1 м
Екіпаж: 190 осіб
Озброєння: 24 гармати

«Месемврі́я» — 24-гарматний корвет типу «Сизополь» Чорноморського флоту Російської імперії. Названий на згадку про захоплення російськими військами за підтримки ескадри адмірала О. С. Грейга турецької фортеці Месемврія 10 липня 1829 року.

Опис

Докладніше: Корвети типу «Сизополь»

Один із трьох вітрильних 24-гарматних корветів типу «Сизополь», що будувалися в Миколаєві і Севастополі протягом 1829—1832 років[1]. Довжина корабля становила 40,53 метра по гондеку, за кілем — 37,42 метра, ширина без обшивки — 10,72 метра[2], осадка — 3,1 метра (за іншими даними — 4,6 метра). Екіпаж становив 190 осіб[1][3].

Корабель названо на згадку про захоплення російськими військами за підтримки ескадри адмірала О. С. Грейга турецької фортеці Месемврія 10 липня 1829 року[1][4].

Історія

Закладений у Севастополі на стапелі Севастопольського адміралтейства 3 травня 1831 року, головний будівник — корабельний майстер О. П. Прокоф'єв. Після спуску на воду 24 квітня 1832 року увійшов до складу Чорноморського флоту Російської імперії[1][5].

Протягом 1833—1837 років крейсерував біля Кавказького узбережжя у складі Геленджицького загону суден. 15—17 квітня 1833 року, разом зі шхуною «Кур'єр» як митне судно брав участь у висадці десанту в затоці Вулан. За підтримки корабельної артилерії десант змусив турецькі й кавказькі війська відступити в гори, захопивши три турецьких судна з контрабандною пшеницею[6]. 6 січня 1834 захопив два турецьких судна недалеко від Геленджика, а у 1835 році, разом із бригом «Кастор», знищив у Суджуцькій бухті три контрабандистські судна[7].

Кавказька війна

Під час військової кампанії 1838 року 13 квітня у складі Сухумської ескадри контрадмірала Ф. Г. Артюкова брав участь у висадці десантів, що заснували форт Олександрія в гирлі річки Сочі[8]. Десантний загін на судах перебував під командуванням генерал-майора А. М. Симборського і налічував близько 3500 чоловік. В ніч з 11 на 12 квітня ескадра висунулася з Сухум-Кале і вдень 13 квітня підійшла до гирла річки, де до другої години дня судна вишикувалися в бойовий порядок, а о третій почалася посадка на човни першої групи десантного закону, що складалася з 1600 осіб[9].

Після розподілу солдатів по човнах було розпочато артилерійську підготовку узбережжя, яка тривала пів години. Відповідно до звіту Ф. С. Артюкова, коли припинився вогонь з фрегата «Бургас» і брига «Меркурій», розташованих на лівому фланзі (а очевидно і з кораблів), десантні шлюпки рушили до берега[10]. Разом з тим, фрегат «Енос» та корвет «Месемврія» продовжували артобстріл із правого флангу. Потужний артобстріл аула засвідчив учасник подій, солдат Еріванського полку А. Х. Рукевич, який при перших залпах морських знарядь спостерігав, «як там забігали жінки в їхніх кольорових плащах, як чоловіки тягли на собі різний скарб і вели худобу»[11][9].

Попри артобстріл берега з суден ескадри, черкеси, утримавшись «у ровах і завалах», відкрили рушничний вогонь по десантних човнах, що рухалися, і поранили одного з флотських офіцерів[10]. У бою, що спалахнув після висадки, десантний загін зазнав найбільших втрат за 1837—1839 роки, які, згідно зі звітом А. М. Симборського, становили 208 осіб[12].

Разом із 60-гарматним фрегатом «Варна» прикривав будівництво форту Олександрія[13]. В кінці травня 1838 року в складі «Варни» і семи торговельних суден (серед них пароплав «Колхіда» і транспорт «Ахіолло»), навантажених фуражем, продовольством і боєприпасами, «Месемврія» прибула на рейд[14].

Загибель

У ніч проти 31 травня 1838 року під час стоянки на рейді в гирлі річки Сочі, перебуваючи на якорі навпроти укріплення, що зводилося, кораблі потрапили в сильний шторм приблизно о восьмій годині вечора. Пошкоджений корабель, що заливало водою, був викинутий на берег поблизу укріплення близько першої години ночі[15][16].

Члени екіпажів, що врятувалися, під час своєї переправи на берег зазнали нападу убихів[17]. Для порятунку екіпажу з фортеці виступив батальйон стрільців, який, відігнавши кавказців від судна, частково зняв з нього екіпаж та повернувся у фортецю. Проте через значну перевагу в кількості противника, російські війська покинули частину екіпажу, що не встигла знятися з корабля, і відступили, а через переслідування також залишили дорогою тяжкохворих[13]. Залишки корабля були повністю розграбовані, з корвета не врятували жодної речі чи матеріалу[18], а знята з «Месемврії» корабельна артилерія пізніше була використана кавказцями для нападу 20 травня 1839 року на форт Олександрія, який перед своєю загибеллю захищав корвет[19].

Внаслідок корабельної аварії та нападу кавказців загинули понад 30 осіб з екіпажів кораблів. З 182 членів екіпажу «Месемврії» загинуло 6 осіб нижнього чину, безвісти зникли корабельний лікар і ще 6 нижніх чинів, кавказцями в полон захоплені 8 рядових і три офіцери, два з яких були викуплені через п'ять років[15][14].

Командири

Примітки

  1. ↑ а б в г Чернышев, А. А. (1997). Российский парусный флот (рос.). Т. 1. Москва: Воениздат. с. 34—35. ISBN 5-203-01788-3.
  2. ↑ Соловьев, Н. И. (1961). Из сводной ведомости о судах Черноморского флота, построенных с 1833 по 1843 год. Сборник документов «М. П. Лазарев» (рос.). Т. 3. Москва: Воениздат. с. 244.
  3. ↑ Tredrea, John; Sozaev, Eduard (2010). Russian Warships in the Age of Sail 1696—1860: Design, Construction, Careers and Fates (англ.). Barnsley: Seaforth. с. 594. ISBN 978-1-84832-058-1.
  4. ↑ Корветы Черноморского флота (рос.). Морской интернет-клуб «Кубрик». Архів оригіналу за 5 березня 2016.
  5. ↑ Широкорад, А. Б. (2007). 200 лет парусного флота России (рос.). Москва: Вече. с. 326. ISBN 978-5-9533-1517-3.
  6. ↑ Алексушин, Г. В.; Сёмин, Ю. А. (2023). Таможня Российской империи на море (рос.). Санкт-Петербург: Издательско-полиграфический комплекс «Гангут». с. 27. ISBN 978-5-85-875-584-5.
  7. ↑ Окороков, А. В. (2016). Свод объектов подводного культурного наследия (рос.). Москва: Институт наследия. с. 213. ISBN 978-5-86443-211-2.
  8. ↑ Чернышев, А. А. (1997). Российский парусный флот (рос.). Т. 1. Москва: Воениздат. с. 143. ISBN 5-203-01788-3.
  9. ↑ а б Самаров, А. А. (1955). Лазарев М. П. Документы (рос.). Т. 2. Москва: Военмориздат. с. 415—416.
  10. ↑ а б Самаров, А. А. (1955). Лазарев М. П. Документы (рос.). Т. 2. Москва: Военмориздат. с. 415—416.
  11. ↑ Рукевич, А. Ф. (1912). Из воспоминаний старого эриванца. Исторический вестник (рос.). Т. 12. Санкт-Петербург: Типография А. С. Суворина. с. 772.
  12. ↑ Черкасов, А. А. (2011). Десантная операция в устье реки Соча-пста 13 апреля 1838 года: подготовка и проведение. Былые годы (PDF) (рос.). Сочи: Сочинский государственный университет. с. 13. ISSN 2073-9745.
  13. ↑ а б Кораблекрушение фрегата «Варна» и корвета «Мессемврия» (рос.). Морской сборник. 1865. Архів оригіналу за 29 березня 2013. Процитовано 7 березня 2024.
  14. ↑ а б Кораблекрушение 1838 года у берегов Сочи (рос.). Дайвинг-центр «Лагуна». Процитовано 7 березня 2024.
  15. ↑ а б Соколов, А. П. (1855). Летопись крушений и пожаров судов Русского флота, от начала его по 1854 год (рос.). Санкт-Петербург: Типография Императорской академии наук. с. 173.
  16. ↑ Альхаов, А. А. (2018). Роль Черноморского флота в создании Черноморской береговой линии (1837—1839 года). Ежеквартальный рецензируемый, реферируемый научный журнал «Вестник АГУ». 4 (229) (рос.). Майкоп: Адыгейский государственный университет. с. 19. ISSN 2410-3691.
  17. ↑ Убыхи в войне (рос.). CirCas. 9 травня 2012. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 7 березня 2024.
  18. ↑ Самаров, А. А. (1955). Рапорт начальника штаба Черноморского флота и портов контр-адмирала С. П. Хрущева М. П. Лазареву о положении судов, потерпевших крушение при реке Туапсе. Лазарев М. П. Документы (рос.). Т. 2. Москва: Военмориздат. с. 310, 314.
  19. ↑ Самаров, А. А. (1955). Из журнала военных действий Н. Н. Раевского о провокационной деятельности англичанина Белля среди Горцев. Лазарев М. П. Документы (рос.). Т. 2. Москва: Военмориздат. с. 516.

Література

  • Крючков Ю. С. Парусное судостроение в Николаеве (1790—1865). — Николаев: Наваль, 2018. — 464 с. — ISBN 978-617-7007-04-2. (рос.)
  • Веселаго Ф. Ф. Список русских военных судов с 1668 по 1860 год. — СПб.: Типография морского министерства, 1872. — 798 с. (рос.)
  • Чернышёв А. А. Российский парусный флот. Справочник. — М.: Воениздат, 1997. — Т. 1. — 312 с. — (Корабли и суда Российского флота). — 10 000 экз. — ISBN 5-203-01788-3. (рос.)
  • Широкорад А. Б. 200 лет парусного флота России / Под ред. А. Б. Васильева. — 2-е изд. — М.: Вече, 2007. — 448 с. — ISBN 978-5-9533-1517-3. (рос.)