Межа Оорта

Межа Оорта — межа густини речовини в галактичній околиці Сонця[1], яка потрібна для пояснення спостережуваного гравітаційного поля[2]. Значення межі ρ=0,13 M☉/пк³ = 8,88× 10-24 г/см³[1].

Межу названо ім'ям нідерландського астронома Яна Оорта, який дослідив її 1932 року[3]. Термін «межа» походить від того, що Оорт розумів, що густина галактичного диска є не тільки функцією відстані від центру галактики, а й функцією висоти від площини галактики, оскільки основна частина маси сконцентрована у досить вузькому шарі товщиною кількасот світлових років. Висота Сонця відносно площини Галактики в першій половині 20-го століття не була відома, але було очевидно, що густина в околицях Сонця менша або дорівнює густині в диску на нульовій висоті, отже спостережувана в околицях Сонця густина є нижньою межею.

Див. також

Джерела

  1. ↑ а б Оорта межа // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 331. — ISBN 966-613-263-X.
  2. ↑ Definition of OORT LIMIT by Oxford Dictionary : 1970s: earliest use found in Astronomical Journal // Lexico.com. — Дата звернення: 27.09.2021. — Цитата: «The value of the local mass density in the part of the galactic disc near the sun that is required to account for the observed gravitational field».
  3. ↑ Jaan Einasto (16 січня 2004). 2. LOCAL DARK MATTER. Dark Matter: Early Considerations. arXiv:astro-ph/0401341. Архів оригіналу за 27 вересня 2021. Процитовано 21 вересня 2021. The dynamical density of matter in the Solar vicinity was investigated again by Oort (1932), who arrived at a different answer. According to his analysis the total density exceeds the density of visible stellar populations by a factor of up to 2. This limit is often called the Oort limit.

Посилання