Маріка пурпурова

Маріка пурпурова
Самець пурпурової маріки (підвид C. a. intermedius) в шлюбному забарвленні
Самець пурпурової маріки (підвид C. a. intermedius) в шлюбному забарвленні
Самець пурпурової маріки (підвид C. a. asiaticus) в негніздовому забарвленні Цвірінькання самця
Самець пурпурової маріки (підвид C. a. asiaticus) в негніздовому забарвленні
Цвірінькання самця
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Нектаркові (Nectariniidae)
Рід: Маріка (Cinnyris)
Вид: Маріка пурпурова
Біноміальна назва
Cinnyris asiaticus
Latham, 1790
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
* Certhia asiatica Latham, 1790
  • Arachnechthra asiatica (Latham, 1790)[2]
  • Nectarinia asiatica (Latham, 1790)
Посилання
Вікісховище: Cinnyris asiaticus
Віківиди: Cinnyris asiaticus
ITIS: 916460
МСОП: 22717855
NCBI: 1333522

Ма́ріка пурпурова[3] (Cinnyris asiaticus) — вид горобцеподібних птахів родини нектаркових (Nectariniidae). Мешкає в Південній і Південно-Східній Азії, а також в деяких районах Західної Азії[4].

Опис

Самець під час сезону розмноження
Самець в негніздовому забарвленні

Довжина птаха становить 10–11 см. Виду притаманний статевий диморфізм. Самці важать 6,9–11 г, самиці 5-10 г. Довжина дзьоба становить 17 мм у самців і 18 мм у самиць, довжина крила 56 мм у самців і 54 мм у самиць, довжина цівки 15 мм[5].

У самців під час сезону розмноження голова і верхня частина тіла темно-пурпурові, металево-блискучі. Крила темно-коричневі. Нижня частина тіла темно-пурпурова (у негніздовому забарвлення на жовтій нижній частині тіла по центру проходить темна смуга). На плечах жовті плямки, на грудях бордовий "комірець". У самиць верхня частина тіла оливково-коричнева, нижня частина тіла жотувата. Над очима світлі "брови", під очима темні смуги. Горло і груди жовті, живіт білуватий. Крайні стернові пера мають білі кінчики[6]. Самці в негніздовий період подібні до самиць[7]. Дзьоб вигнутий, пристосований до живлення нектаром. Дзьоб і лапи чорні, очі темно-карі[8][9].

Підвиди

Виділяють три підвиди:[10]

Поширення і екологія

Пурпурові маріки поширені на сході Аравійського півострова (в Омані та ОАЕ), на півдні Ірану, в Пакистані, Індії, південному Непалі, Бангладеш, М'янмі, південному Китаї та в Індокитаї. Вони живуть в різноманітних природних середовищах, що включають в себе вологі і сухі тропічні і субтропічні ліси, чагарникові зарості, поля і сади. Зустрічаються на висоті до 2400 м на півдні Індії та на висоті до 1700 м над рівнем моря в Гімалаях. Є переважно осілими, однак деякі популяції можуть кочувати[11][12][13].

Поведінка

Пурпурові маріки живляться переважно нектаром, а також дрібними плодами[14][15][16]. Вони є важливими запилювачами деяких видів рослин, зокрема Butea monosperma[17], Acacia[18], Woodfordia[19][20] і Dendrophthoe[21]. Пташенят пурпурові маріки годують комахами і павуками[22].

Сезон розмноження триває з квітня по червень на півночі Індії та з січня по червень на Шрі-Ланці. Гніздо мішечкоподібне з бічним входом, прикритим невеликим дашком[23][24]. В кладці 2 яйця. Інкубаційний період триває 15-17 днів.

Примітки

  1. ↑ BirdLife International (2016). Cinnyris asiaticus. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
  2. ↑ W.E. Wait: The passerine birds of Ceylon. 1922, ss. 186–187. 
  3. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. ↑ Rasmussen P.C.; Anderton, J.C. (2005). Birds of South Asia" The Ripley Guide. Т. 2. Smithsonian Institution & Lynx Edicions. с. 548.
  5. ↑ G.E. shelley: A monograph of the Nectariniidae, or, Family of sun-birds. 1876–1880, ss. 181–190. 
  6. ↑ Dewar, Douglas (1911). Indian Sunbirds. Journal of the Foreign Bird Club: 129—134.
  7. ↑ Finn, Frank (1898). Note on the seasonal change of plumage in the males of the Purple Honeysucker (Arachnechthra asiatica) and of an analogous American bird (Coereba cyanea). J. Asiat. Soc. Bengal. 67 (2): 64—66. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
  8. ↑ Ticehurst, C.B. (1918). The plumage of the Purple Honeysucker Arachnecthra asiatica. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 26 (1): 286—287. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
  9. ↑ Dewar, Douglas (1906). The plumage of the cock Purple Honeysucker (Arachnecthra asiatica) A query?. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 17 (2): 540—541. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
  10. ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Dippers, leafbirds, flowerpeckers, sunbirds. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.
  11. ↑ Dewar, Douglas (1908). Local bird-migration in India. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 18 (2): 343—356.
  12. ↑ Koelz, Walter (1942). Notes on the birds of the Londa neighbourhood, Bombay Presidency. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 43 (1): 11—38. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
  13. ↑ Majumdar, N. (1980). Occurrence of the Bengal Black Robin, Saxicoloides fulicata erythrura (Lesson) [Muscicapidae: Turdinae], and the Assam Purple Sunbird, Nectarinia asiatica intermedia (Hume) [Nectariniidae] in Orissa State. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 77 (2): 334. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
  14. ↑ Ghadirian, T., Turk Qashqaei, A. & Dadras, M.. Notes on Feeding and Breeding Habits of the Purple Sunbird Nectarinia asiatica (Cinnyris asiaticus) in Bandar Abbas, Hormozgan, Southern Iran. „Podoces”. 2 (2), ss. 122–127, 2007. 
  15. ↑ Hoffmann, Thilo W. (1993). Fruit eating by Sunbirds of the Genus Nectarinia in Sri Lanka. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 90 (2): 291—292. Архів оригіналу за 13 листопада 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
  16. ↑ Sharma, Suneel; Kashyap, R.K. (1999). Purple Sunbird Nectarinia asiatica (Latham) – a new pest of grapes under agroclimatic conditions of Hissar, Haryana. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 96 (2): 322. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
  17. ↑ Tandon, R.; Shivanna, K.R.; Mohan Ram, H.Y. (2003). Reproductive Biology of Butea monosperma (Fabaceae). Annals of Botany. 92 (5): 715—723. doi:10.1093/aob/mcg193. PMC 4244857. PMID 14500327.
  18. ↑ Stone, G.N.; Raine, N.E.; Prescott, M.; Willmer, Pat G. (2003). Pollination ecology of acacias (Fabaceae, Mimosoideae) (PDF). Australian Systematic Botany. 16: 103—118. doi:10.1071/SB02024. Архів оригіналу (PDF) за 14 жовтня 2006.
  19. ↑ Raju, A.J.S. (2005). Passerine bird pollination and seed dispersal in Woodfordia floribunda Salisb. (Lythraceae), a common low altitude woody shrub in the Eastern Ghats forests of India. Ornithological Science. 4 (2): 103—108. doi:10.2326/osj.4.103.
  20. ↑ Raju, A.J.S.; Rao, S.P.; Ezradanam, V. (2004). Bird-pollination in Sterculia colorata Roxb. (Sterculiaceae), a rare tree species in the Eastern Ghats of Visakhapatnam and East Godavari Districts of Andhra Pradesh (PDF). Current Science. 87 (1): 28—31. Архів оригіналу (PDF) за 5 червня 2011. Процитовано 25 грудня 2021.
  21. ↑ Rahman, M.M.; Baksha, M.W.; Sterringa, J.T. (1993). Ethological observations of the purple sunbird (Nectarinia asiatica Latham): a mistletoe-frequenting bird. Indian Forester. 119 (5): 388—394.
  22. ↑ Nair, Manoj V. (1994). Flycatching by Sunbirds Nectarinia asiatica (Latham). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 91 (3): 457. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
  23. ↑ George, Joseph (1958). Nest construction technique of the Purple Sunbird. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 55 (3): 420—428. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
  24. ↑ Singh, Baljit (June 1963). The nesting habits of the purple sunbird. Newsletter for Birders. Т. 3, № 6. с. 3.
Птах Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.