Народився 20 грудня1978 року в місті Сан-Паулу. У дитинстві Марсіо Родрігес ріс в дуже бідній сім'ї, через недоїдання отримав своє прізвисько Магран, яке перекладається як «Худий». Хворів бронхопневмонією і гепатитом[1].
Внаслідок слабкого здоров'я Маграна не взяли в школу «Палмейраса», за який він вболівав[2]. Магран пішов у футбольну академію більш скромного клубу рідного міста, «Португеза Деспортос». Але навіть там йому дали зрозуміти, що розраховувати на статус професійного футболіста йому навряд чи доведеться. Тоді Марсіо Родрігес відправився в команду «Сан-Каетану», яка виступала в 3 дивізіоні чемпіонату штату Сан-Паулу. Там він все ж зумів пробитися у дорослу команду в 16-річному віці.
За 5 років, проведених у двох командах з південних передмість Сан-Паулу (у 1997—1998 роках Магран виступав за «Санту-Андре»), гравець звернув на себе увагу свого улюбленого клубу, який дав відмову Маграну в дитинстві, «Палмейраса». Разом з Маграном клуб «Сан-Каетану» почав сходження ієрархічними сходами ліг Бразилії, що, у підсумку, призвело скромну команду до двох поспіль срібних медалей у чемпіонаті Бразилії у 2000 і 2001 роках. Але до того моменту Магран вже виступав в «Палмейрасі», за який, в цілому, провів понад 100 матчів.
У 2002 році Магран був відданий «Палмейрасом» в оренду до того ж «Сан-Каетано». І якщо в тому році «азулао» змогли створити сенсацію, дійшовши до фіналу Кубка Лібертадорес, то куди більш титулований «Палмейрас» вилетів в Серію B. У 2003 році Магран повернувся до табору «вердао» і допоміг своїй команді виграти Серію B та повернутися в елітний дивізіон[3].
У 2007 році Магран перейшов в «Інтернасьонал», у складі якого двічі вигравав Лігу Гаушу, перемагав у товариському турнірі на Кубок Дубаї і, нарешті, у грудні 2008 року став переможцем Південноамериканського кубка.
Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Нову-Амбургу» у 2015 році.
Виступи за збірну
2004 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала усього 2 роки, провів у формі головної команди країни 3 матчі.