Марранді Хейно Рейнович
Народився	2 травня 1911(1911-05-02)  Мустла (Пайде), Естляндська губернія, Російська імперія
Помер	29 серпня 1989(1989-08-29) (78 років)  місто Тюрі Пайдеського району, тепер повіту Ярвамаа, Естонія
Країна	Естонія
Національність	естонець
Діяльність	агроном
Партія	КПРС
Нагороди

Хейно Рейнович Марранді (2 травня 1911(19110502), село Мустла Естляндської губернії, тепер міського самоврядування Пайде повіту Ярвамаа, Естонія — 29 серпня 1989, місто Тюрі Пайдеського району, тепер повіту Ярвамаа, Естонія) — радянський естонський діяч, голова колгоспу імені Сталіна («Естонія») Тюриського (Пайдеського) району Естонської РСР. Депутат Верховної Ради СРСР 4—5-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (1.03.1958).

Народився в родині робітника. Його батько, Рейн Марранді, працював ковалем та робітником на випадкових заробітках.

Закінчив шість класів у сільських школах Мустла та Пурді. З дитячих років був пастухом. З 1929 року працював робітником лісництва на лісозаготівельних та меліоративних роботах. У 1937 році одружився і з 1940 року почав вести власне селянське господарство в селі Ретла волості Сяравере.

У 1944—1945 роках служив рядовим 8-го Естонського стрілецького корпусу Радянської армії, учасник німецько-радянської війни. Брав участь у боях у Курляндії.

Після демобілізаціїх працював у сільському господарстві. У 1949 році Хейно Марранді став одним із засновників колгоспу «Ретла» Тюриського району, був обраний головою колгоспу.

З 1951 року — голова укрупненого колгоспу імені Сталіна (потім «Естонія») Тюриського (з 1959 року — Пайдеського) району Естонської РСР. Заступник голови Ради колгоспів Естонської РСР, учасник ІІІ Всесоюзного з'їзду колгоспників (1970).

Член КПРС з 1953 року.

Указом Президії Верховної ради СРСР від 1 березня 1958 року за видатні успіхи, досягнуті у справі розвитку сільського господарства з виробництва зерна, картоплі, м'яса, молока та інших продуктів сільського господарства, та впровадження у виробництво досягнень науки та передового досвіду Марранді Хейно Рейновичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна та Золотої медалі «Серп і молот».

У 1980-х роках вийшов на пенсію. Проживав у Пайдеському районі (нині повіт Ярвамаа).

Помер 29 серпня 1989 року. Похований у місті Тюрі на кладовищі Киргесаарі.

• Герой Соціалістичної Праці (1.03.1958)
• два ордени Леніна (1.03.1958, 12.12.1979)
• орден Жовтневої Революції (8.04.1971)
• орден Вітчизняної війни ІІ ст. (11.03.1985)
• орден Трудового Червоного Прапора (1.10.1965)
• медаль «За трудову відзнаку» (20.07.1950)
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
• дві великі золоті медалі ВДНГ СРСР
• мала золота медаль ВДНГ СРСР
• медалі
• Державна премія Естонської РСР (1982)
• Заслужений працівник сільського господарства Естонської РСР (1986)
• три Почесні грамоти Президії Верховної ради Естонської РСР

• Депутаты Верховного Совета СССР 5-го созыва. Москва, 1959 (рос.)
• «Советская Эстония» (Таллин), лютий 1954 року (рос.)