Малік ас-Саліх (Малік уль-Саліх, Малікуссалех, аль-Малік аль-Салех) (араб. الملك الصالح; д/н — 1297) — 1-й султан Самудри-Пасаю в 1267—1297 роках. Його ім'я перекладається як «Шляхетний (праведний) володар».

Про нього обмаль відомостей, переважно сповнених легенд. Спочатку звався Мерах Сілу (Мевра Сілу), був раджою або сином раджи. Так, вважається, що заснував нове князівства Самудра, назва якої походить від малайського слова «семудера» — «дуже велика мураха». Одного разу Мерах Сілу побачив мураху таку велику, наче кішка, яку він зловив її і з'їв.

Обставини прийняття ним ісламу також сповненні легендами. Начебто перед смертю пророк Мухаммед відправив свого учня до Самудри, щоб навернути тамтешне населення в іслам. При цьому Мерах Сілу побачив пророчий сон, який наказував прийняти мусульманських проповідників й навернутися в іслам.

Втім в хроніці «Хікаят Раджараджа Пасаї» він названий халіфом, в той час як Мухаммед не мав такого титулу. Тому припускають, що посланець (шейх Ісмаїл) ніколи не існував, або був спрямований одним з шаріфів Мекки або багададським халіфом. Останній факт підтверджеється дипломатичними контактами часів падіння Омеядського халіфату і правителями Шривіджаї^[1].

Також є згадка, що на шляху до Самудри шейх Ісмаїл відвідав місто Мунґер, девзяв на борт судна факіха і улема Султан-Мухаммеда (нащадкаправедного халіфа Абу-Бакра). Тож наймовірніше, перші ісламські проповідники прибули на Суматру з Делійського султанату, який на той час встановив владу в Біхарі і Бенгалії. Водночас все більше посилюється вплив арабських торгівців, що створювали власні громади в портах.

Також припускають, що Мерах Сілу і Малік ас-Саліх різні особи. Оскільки легенди про першого є традиційними в малайському фолклорі, згідно них він народився внаслідок сакрального шлюбу принцеси Бамбука (Путері Бетунг, уособлення стихії землі, джунглів) та Мераха Гаджах (чарівного сина річки, води, що з'явився людям на спині Червоного слона). Аленевиклчюено, що одного з раджей звали так само. В процесіісламізації міфи про першого султана частково змішалися з легендами проти Мераха Сілу.

За іншою легендою був нащадком Сукі Імем Певе, одного з 4 кхмерських або тямпських братів-правителям на півночі Суматри — засновників також держав Певревлак, Індра-Пурба (після ісламізації змінило назву на Дар ул-Камаль), Джеумпа. Ці раджанати (князівство) були існуючими, але про їх історію вкрай обмежені відомості. Можливо саме Сукі Імем Певе заснував Сам Ідру (Самудру), яка після ісламізації та переносу столиці стала зватися Пасай. Близько 1267 року цей раджа прийняв іслам та титул султана.

Висувається версія, що засновником султанату Пасайбув один з синів улема Султан-Мухаммеда, що оженивс яна доньці місцевого раджи (відомі подібні історичні випадки). У XV ст. султани Пасаї виводили свійродовід від халіфів. Можливо «Малік ас-Саліх» є лише одним з тогочасних титулів володарів Пасаї.

Відносини першого султана Пасая з Шривіджаєю повністю не досліджені, але ймовірно зміг звільнитися від її залежності лише після 1275 року.

Водночас сприяв ісламізації держави Певревлак, оженився на доньці султана останнього. Ймовірно наприкінці 1270-х років зогляду на військову активність монголів визнав зверхність імперії Юань, куди у 1282 і 1286 роках відправляв посольства з даниною. 1292 року мирно приєднав Певревлак до своїх володінь. Того ж року прийняв Марко Поло з імперії Юань.

Помер 1297 року. Поховано у мавзолеї, що зберігся до тепер. Також на його честь було зведено велику мечеть. Йому спадкував син аль-Малік ат-Тахір I.

На його честь названо аеропорт та університет в провінції Ачех.

• Hill A. H. Hikayat Raja-Raja Pasai, A Revised Romanised Version with an English Translation, an Introduction and Notes // JMBRAS 33. Bhg. 2. 1960.
• Cœdès, George (1968). The Indianized states of Southeast Asia. University of Hawaii Press. ISBN 9780824803681
• al-Attas S. M. N. Preliminary Statement on a General Theory of the Islamization of the Malay-Indonesian Archipelago. Kuala Lumpur: DBP, 1969. 36 p.
• Tagliacozzo E. (ed.). Southeast Asia and the Middle East. Islam, Movement, and the Longue Duree. Singapore: NUS Press, 2009. 392 p.